Багато хто чув вираз «заяча душа». Так кажуть про боязку, несмілу натуру, яка всього боїться і за найменшої нагоди тікає рятуватися. Але з реальністю цей вираз має мало спільного. Лисиці, вовку чи беркуту потрібно добряче постаратися, щоб спіймати цього «боягуза». Заєць-біляк — одна з найскладніших мисливських цілей у лісі, інформує Ukr.Media.
Як виглядає цей звір, думаю, кожен із нас знає з дитинства. Влітку — сірий, взимку — білий. Довгі вуха, лапки і пара кіло дієтичного м'яса. Тільки от спіймати ці пару кіло проникливості та хитрості — та ще задачка. Легше поголодувати і не витрачати зайвий раз сили!
Більшість тварин надає перевагу втечі, а не конфронтації. І заєць-біляк — не виняток. Але косий блискає п'ятами не тому, що боїться. А тому, що біг — це його головна зброя. Вухатий з легкістю розганяється до 40 км/год. Причому мчати з такою швидкістю заєць може майже по будь-якій місцевості, не провалюючись, завдяки широким лапам. На 1 см² підошви припадає близько 10 грамів ваги. Для порівняння: навантаження на 1 см² лапи лисиці — близько 40 г, а вовка — усі 100.
А відірвавшись, знайти зайця вже складно! Косими зайців звуть не через дефект зору: підприємливий звір уміло плутає сліди. Пара петель, пара хибних випадів, кроки слід у слід — і ось, шукай-свищи по всьому лісу! Навіть для вмілих мисливців знайти лежанку зайця по свіжому снігу — та ще задачка!
Але побачити справжню заячу натуру можна лише загнавши косого в кут. Звір упаде на спину, підтисне лапки і... ні, не благатиме про милість. А почне несамовито брикатися! Задні кінцівки зайця — грізна зброя. На міцних лапах ростуть не менш міцні кігті. Якщо як слід влучити ними в морду — апетит пропаде у будь-кого!
А щоб нападати було невтямки, заєць може виписати і профілактичних стусанів. Буває, що, побачивши когось великого і потенційно небезпечного, косий цілеспрямовано рухається йому назустріч, щоб як слід відлупцювати кігтями.
У мирний час вухатий викопує ними все рослинне різноманіття, що є в лісі. Трави, ягоди, коріння, гриби — все корисно, що в рот влізло. А взимку, коли їсти нічого, косий сумно жує кору з берізок, модрин, дубів, кленів і горобин.
Зайці не просто сміливці. Вони нахабні злодії! Вухаті регулярно пасуться на дачних ділянках. То яблуню погризуть, то вишню, то сливу. Навіть якщо мітлою одного разу прогнали — все одно повернеться. Адже не вбили ж минулого разу? Ні! А що не вбиває, робить нас сильнішими!
А чим ще займатися, як не шукати пригоди на одне місце? Звір-то переважно нічний. Більшу частину дня він лежить у затишному місці, прим'явши траву. У теплу пору року, до речі, зайцю доводиться і ранок під годівлю додатково захоплювати, бо світловий день надто довгий. Угіддя, підконтрольні одному вухатому, можуть бути від 3 до 30 гектарів! Спробуй обійди їх самотужки за коротку ніч.
Навіть зайченята — не привід залишатися на одному місці. Поки самка гуляє своєю територією і скубе травичку, діти смиренно чекають матір десь під кущем. Материнська любов у косих взагалі не в пошані: на вільні хліба приплід із 6-11 зайченят відпускається у віці двох тижнів!
За один сезон зайчиха може народити до трьох разів. Все залежить від регіону та стану кормової бази.
І хоч заєць-біляк може дожити аж до 17 років за ресурсами організму, більшість із них закінчують свій хоробрий шлях у 5. Якщо від хижаків хитрий звір ще може врятуватися, то від хвороб і паразитів сховатися й утекти не вдасться.
