У глибинах болотистих водойм південно-східних штатів США мешкає створіння, яке здається прибульцем з доісторичних часів. Грифова черепаха, відома також як алігаторова, є однією з найбільш вражаючих прісноводних рептилій нашої планети, інформує Ukr.Media.
Уявіть собі масивну черепаху з панциром, вкритим гострими виступами, що нагадують шипи, та потужною головою з гачкуватим дзьобом. Її зовнішність наводить на думки про споріднення з алігаторами, хоча, звісно, це лише візуальна схожість. Дорослі самці можуть досягати вражаючих розмірів — панцир завдовжки до 80 см, а загальна довжина з витягнутою головою та хвостом може наближатися до метра. Найбільші екземпляри важать 60-80 кг, хоча існують повідомлення про окремі особини, вага яких перевищувала 90 кг.
Найбільш вражаючою особливістю грифової черепахи є її неймовірно потужні щелепи. Сила укусу цих створінь достатня, щоб легко розкусити тверді панцири молюсків, кістки риб та навіть розламати навпіл фрукти на кшталт ананаса чи дині. Укус грифової черепахи може завдати серйозної травми людині — глибоких розривів м'яких тканин та переломів дрібних кісток. Саме тому зустріч із цією рептилією у природному середовищі вимагає надзвичайної обережності.
На відміну від багатьох інших черепах, грифова не може повністю втягнути голову та кінцівки під панцир. Замість цього природа наділила її іншими засобами захисту та полювання. Її камуфляжне забарвлення та здатність годинами нерухомо чекати на здобич роблять її майже невидимою серед мулистого дна.
Завдяки своїм розмірам, міцному панциру та небезпечним щелепам, дорослі грифові черепахи мають дуже мало природних ворогів у дикій природі.
Одна з найцікавіших адаптацій грифової черепахи — унікальний спосіб полювання. На кінчику язика в неї розташований специфічний м'ясистий відросток яскраво-рожевого кольору, який нагадує хробака чи личинку. Черепаха лежить на дні з відкритою пащею та ледь помітно ворушить цією "приманкою", приваблюючи допитливих риб. Коли здобич підпливає достатньо близько, щоб поласувати "черв'ячком", черепаха миттєво захлопує щелепи, і жертва не має шансів на порятунок.
Не менш цікавою є здатність грифових черепах до клоачного дихання (дихання "задом"). Завдяки спеціальним високоваскуляризованим ділянкам у клоаці (кінцевій частині травного тракту), вони можуть поглинати розчинений у воді кисень. Це дозволяє їм залишатися під водою надзвичайно довго, не піднімаючись на поверхню для вдиху. Такий незвичний механізм забезпечує додаткову перевагу при полюванні та уникненні небезпеки.
Розмноження грифових черепах відбувається у воді, де самці та самки спарюються на дні водойм. Після запліднення самка виходить на берег, де викопує гніздо глибиною 15-30 см і відкладає туди від 10 до 50 яєць. Засипавши кладку землею та камінням, вона повертається до води, не проявляючи жодного подальшого піклування про потомство. Малята, що вилупляться через кілька місяців, самостійно прокладатимуть шлях до води та починатимуть своє життя, сповнене небезпек.
На жаль, популяція грифових черепах стрімко скорочується. Основними загрозами для них є руйнування природного середовища, забруднення водойм та браконьєрство.
