Ті самі павуки, що плетуть павутиння за вашою шафою: Чому не варто їх кривдити? Яка від них користь у домі?

Не знаю, хто саме першим вирішив називати двох абсолютно різних істот майже однаково, але тепер маємо плутанину: є павуки-довгоніжки, а є сінокосці, яких у народі часто називають косариками. Обидва виглядають схоже — крихітне тільце та дуже довгі лапи, та ще й мешкають у схожих місцях. Але є ключова різниця: одні — справжні павуки, інші — ні. Сьогодні говоритимемо саме про тих, хто виглядає як павук, поводиться як павук — і дійсно є павуком, інформує Ukr.Media.

Кого плутають із павуками-довгоніжками?

Є ще одна істота, яка часто змушує задуматися: хто це пробіг по кутку? Це сінокосець, або як у народі кажуть — косарик. Він теж має дуже довгі лапи, але належить до іншої групи — павукоподібних з ряду Opiliones. Їх можна відрізнити за суцільним тілом: голова, груди і черевце злиті в один сегмент, тоді як у справжніх павуків тіло чітко поділене.

Сінокосці не плетуть павутину, не мають отруйних залоз і не полюють активно. Більшість із них харчуються падаллю чи залишками рослин. Тож боятися їх не варто, але й павуками називати теж некоректно.

Повернемося до справжніх павуків-довгоніжок

Їх зовнішність знайома майже кожному: маленьке тільце та гігантські тонкі лапи, іноді розмахом до 5 см — у 20 разів більше за тіло.

Павуки-довгоніжки, або фолциди (родина Pholcidae), — це велика родина, що налічує понад тисячу видів. Їх природне середовище — печери, нори, темні й вологі місця. Але з часом вони освоїли людські оселі. Для них квартира — це ідеальне місце: тепло, сухо, а головне — є чим підкріпитися. Комахи, мухи, міль, дрібні жучки — усе це для них здобич.

Павутину павуки-довгоніжки плетуть у прихованих місцях — за меблями, у кутках, під полицями. Їхні сіті виглядають як хаотичні, тонкі й неміцні нитки, часто натягнуті горизонтально. Вони слабкі настільки, що великі комахи можуть прориватися крізь них. Та полюють ці павуки не силою павутини, а хитрістю.

Довгоніжка — ворог інших павуків

Незважаючи на свій кволий вигляд, павук-довгоніжка — справжній мисливець на інших павуків, навіть небезпечних для людини. Його «меню» може включати дрібних родичів, а у деяких регіонах — і отруйних павуків, як-от чорні вдови.

Цікаво, що павутиння довгоніжок не має липких властивостей. Замість того, щоб чекати, поки жертва сама потрапить у сіті, павук може гнати іншу комаху до її ж павутини та там замотувати. Хижак діє на території жертви, використовуючи її власну пастку проти неї.

Інколи довгоніжки можуть нападати й один на одного, але здебільшого конфлікти вирішують без кровопролиття — у вигляді павучих дуелей. За неписаними правилами, кусати чи замотувати суперника не можна — лише демонстрація сили. Так павуки змагаються за самок і територію.

Турботливі батьки за шафою

Самки довгоніжок дбайливо ставляться до потомства. Відклавши яйця, вони обережно загортають їх у м'який кокон і носять із собою, поки не з'являться маленькі павучки. Молодь швидко розбігається у всі боки, і багато хто не виживає. Але ті, кому вдається уникнути голоду чи інших хижаків, продовжують «вартувати» кути вашої квартири.

Чи варто їх боятися?

Попри поширені чутки про отруйність, для людини павуки-довгоніжки абсолютно безпечні. Вони не кусають, не шкодять здоров'ю, а навпаки — допомагають утримувати оселю в чистоті, винищуючи мух та інших дрібних «гостей».

Особисто я часто бачу їх за шафою чи під стелею, і чесно кажучи, більше від них користі, ніж клопоту. Якщо не заважати їм, вони самі підтримають порядок, зменшуючи кількість небажаної дрібноти.

Тож, не поспішайте з мітлою чи тапком. Ці крихітні, кволі на вигляд істоти — ваші маленькі союзники у боротьбі з комахами. І навіть якщо вони здаються дивними чи трохи лякають — пам'ятайте, що страх — це справа звички, а користь від довгоніжок — цілком реальна.