"Жива некондиція": Куди в зоомагазинах дівають тварин, яких ніхто не хоче купувати

"А якщо у вас його ніхто не купить, що з ним буде? Куди ви діваєте тварин, яких не продали?" — такі питання в зоомагазині періодично ставлять відвідувачі різного віку. Настав час дати на них чесну, хоч і не завжди приємну, відповідь.

Більшість тварин продають досить швидко

Деякі люди, раз по раз бачачи клітку з, наприклад, джунгарськими хом'ячками, думають, що це одні й ті самі гризуни, оскільки вони всі схожі. Але насправді популяція в клітці постійно оновлюється.

Те саме стосується й інших популярних видів. Більшість звірів і птахів — хвилясті папуги, морські свинки, популярні рибки — розпродують протягом двох-трьох тижнів з моменту, коли їх виставили на продаж. Це оптимально і для магазину, і для самих тварин — так вони не засиджуються в клітках і не накопичують стрес від тісного утримання та постійної уваги відвідувачів.

Краще менше, ніж більше

Будь-який відповідальний зоомагазин орієнтується на попит. Живий товар не може полежати в підсобному приміщенні або на складі, тому його ніколи не замовляють "про запас". Навпаки, тварин завозять настільки маленькими партіями, що покупцям іноді доводиться чекати на нове надходження. А деякі зоомагазини привозять тварин, особливо екзотичних, узагалі лише під конкретне замовлення. Це дозволяє уникнути появи зайвих тварин.

Які тварини засиджуються в клітках

Таке трапляється, і саме ці тварини потрапляють у так звану "некондицію". Зазвичай це дві категорії: переростки та тварини із зовнішніми вадами.

Переростки найчастіше трапляються серед кролів і щурів, оскільки вони ростуть дуже швидко. Майже всі покупці хочуть крихітне кроленя чи щуреня, а на великих, уже дорослих тварин попиту майже немає. Ця проблема рідко стосується хом'яків і папуг, оскільки їхній вік важче визначити візуально. Риб це не стосується ніколи: навпаки, чим більшою виростає риба, тим дорожчою і ціннішою вона стає.

Тварини з вадами. Буває, що у тварини від народження або внаслідок травми щось не так з оком, вушком або лапкою. Більшість покупців шукають ідеального улюбленця й оминають таких тварин, побоюючись можливих проблем зі здоров'ям та додаткових витрат на ветеринара.

Що насправді відбувається з тваринами, яких ніхто не купує

Тут починається найскладніша частина, адже є кілька сценаріїв — від щасливих до вельми жорстоких. Ідеалізована картина, яку малюють деякі магазини, на жаль, далека від реальності індустрії загалом.

1. Повернення постачальнику. Деяких тварин іноді забирають назад постачальники. Але тут є важливий нюанс: це можливо, лише якщо магазин співпрацює з дрібними місцевими розвідниками. Вони можуть використати дорослих тварин для подальшого розведення або знайти їм дім. Проте більшість тварин надходить з великих "тваринницьких ферм", де їх розводять у промислових масштабах. Такі ферми ніколи не приймають товар назад — для них це просто невигідно.

2. Безкоштовно в добрі руки. Це поширена практика, особливо для невеликих, "сімейних" магазинів, де вигідніше віддати тварину, ніж утримувати її невизначений час. Таких "некондиційних" звірят розбирають відвідувачі, які бачать оголошення. Раніше їх могли віддавати в куточки живої природи у школах чи дитсадках, проте сьогодні цю практику все частіше критикують, адже умови утримання там рідко бувають належними, а догляд — кваліфікованим. Найчастіше їх забирають самі співробітники зоомагазину. Для них вік чи проблеми з оком/лапкою — не перешкода, адже робітники встигають до них прив'язатися. У великих мережевих магазинах, де панує "конвеєрний" підхід, цей сценарій трапляється рідше.

3. Найжорстокіша реальність: продаж на корм. Це те, про що зазвичай мовчать. Для "некондиційних" гризунів (хом'яків, щурів, мишей) існує ще один, найпоширеніший шлях. Якщо їх не купують як домашніх улюбленців, їх продають як "кормові об'єкти" власникам хижих рептилій (змій, варанів) або хижих птахів. Для зоомагазину це спосіб позбутися "непроданого товару" і отримати хоч якийсь прибуток. Це стандартна і, на жаль, невіддільна частина зообізнесу.

4. Залишення напризволяще. Існує ще один непублічний сценарій — недбалість. У безвідповідальних магазинах хвору або "неліквідну" тварину можуть просто залишити в підсобному приміщенні без належного догляду, прирікаючи її на повільну смерть від хвороби чи голоду. Це не офіційна політика, але трапляється внаслідок байдужості та жорстоких реалій "конвеєрного" бізнесу.

5. Тварина-талісман. У дуже рідкісних випадках, коли тварину не вдалося ані продати, ані прилаштувати, вона може залишитися на балансі магазину назавжди. Їй виділяють окрему клітку, дають ім'я, і вона стає спільним улюбленцем для всіх співробітників. За нею доглядають, з нею спілкуються і регулярно випускають розім'ятися. Але це, радше, виняток, а не правило.

А як щодо присипляння чи "випускання на волю"?

Думати, що тварин ніколи не присипляють, — це надмірний оптимізм. У невеликих, етичних магазинах, де працюють небайдужі люди, цього справді намагаються уникнути за будь-яку ціну. Однак у масштабах усієї індустрії, особливо у великих мережах, хвора тварина, лікування якої є економічно невигідним (ветеринарні послуги можуть у десятки разів перевищувати вартість самого гризуна), може бути приспана. Це бізнес, і тут діють його жорстокі закони.

Щодо "випускання на волю" — жоден відповідальний працівник так не зробить. Декоративні тварини, вирощені в неволі, абсолютно не пристосовані до життя в нашій дикій природі. Такий вчинок для них — певна смерть від голоду, холоду чи хижаків.

Сподіваюся, ця відповідь дала вам повніше та чесніше уявлення про долю "живого товару". І, можливо, наступного разу, обираючи улюбленця, ви подивитеся не лише на найменших та найактивніших, а й на того, хто тихо сидить у кутку і чекає свого шансу.