Натрапив тут на свіженьке дослідження шведів з Лінчепінзького університету. І вони фактично довели те, про що здогадувався кожен, хто хоч раз бачив щасливого пса.

Якщо ви хочете, щоб собака бачив у вас не просто нудного хазяїна з видачі корму, а реально крутого чувака — треба гратися.

Вчені взяли купу людей із собаками і змусили їх заповнити здоровенну анкету. Питання були максимально життєві. Типу: «Як часто ви розказуєте своєму собаці те, що не довірили б навіть психотерапевту?» або «Чи буває відчуття, що цей хвіст у домі — це більше напряг, ніж кайф?».

Потім піддослідних поділили на три табори. Першим сказали: «Йдіть і сумлінно вчіть команди за смаколики, більше ніж зазвичай». Другим: «А ви йдіть і просто дурійте з собакою щодня на кілька хвилин довше». Третім сказали жити як жили.

Минув місяць.

Група, яка чотири тижні ходила з набитими кишенями печива і відпрацьовувала команди, залишилася рівно на тому ж емоційному рівні. Їхній зв’язок не став глибшим.

А от ті, хто просто дурів із собаками — зловили абсолютний дзен.

Ліна Рот, місцева професорка етології (це ті люди, які розбираються в поведінці тварин краще, ніж ми в собі), каже, що це результати, про які можна тільки мріяти. Емоційний зв’язок злетів до небес всього за чотири тижні.

До речі, це мегакрута новина для тих, хто бере дорослих тварин із притулків чи з вулиці. Ти ж пропускаєш цей цуценячий період контакту, коли ви зближуєтесь через прибирання калюж на ламінаті і оплакування згризених кросівок. З дорослим псом мости треба будувати з нуля. І гра — це те що вам реально допоможе.

Але є один нюанс.

Вчені прямо кажуть: просто стояти з кавою в одній руці, втикати в телефон і ліниво жбурляти м’ячик іншою — не зараховується. Собаки не дурні, вони моментально бачать вашу халтуру.

Йдеться про живу соціальну взаємодію. Перетягування каната. Кумедні бійки на підлозі. Доганялки. Хованки. Можна навіть пограти в «ку-ку» або трохи подражнити собаку пальцями. Головне, щоб вам обом було весело.

Не треба робити це годинами — кількох додаткових хвилин цілком достатньо, щоб система запрацювала.

Найкрутіше в цій історії те, що собаки з ігрової групи з часом почали частіше самі ініціювати контакт. Вони ніби зрозуміли: «Ого, ця двонога істота вміє бути веселою, а не тільки бубоніти про те, що не можна гавкати на кур’єра».

Тому, якщо десь поруч із вами зараз лежить, сопе або гризе іграшку ваш пес — підіть і просто поваляйтеся з ним на підлозі. Собаці абсолютно все одно, наскільки ідеально ви вимовляєте команду «Поруч». Зате йому точно не байдуже, чи вмієте ви бути класним напарником для хованок.