Ми звикли ставитися до голубів зі зверхньою іронією. Ну, літають собі, б’ються за крихти біля кав’ярень, курликають на балконах. Але ці птахи здатні пролітати сотні кілометрів і повертатися додому. Навіть у непроглядній темряві.
Наука давно знає, що птахи мають щось на кшталт вбудованого компаса — шосте чуття, яке вловлює магнітні поля Землі. А от як саме він працює, роками залишалося загадкою. Аж поки міжнародна група орнітологів, фізиків та імунологів з Інституту Макса Планка не вирішила дослідити пташину анатомію глибше. І результати їхнього дослідження, опубліковані в журналі Science, звучать як сценарій до якогось наукової фантастики.
Дослідники просканували купу всього: очі, дзьоб, селезінку. Відкриття зробили там, де не чекали. У печінці.
Виявилося, що саме там ховається максимальна концентрація заліза. Якщо бути зовсім точним, то це залізо лежить у макрофагах — таких собі клітинах імунної системи, які переповнені залишками старих еритроцитів.
Щоб перевірити свою теорію, вчені ризикнули і прибрали ці клітини у кількох птахів, а потім вивезли їх за двадцять кілометрів від дому. У сонячну погоду птахи спокійно зорієнтувалися за сонцем і повернулися. А от коли небо затягнуло хмарами — голуби просто заблукали. Їхній магнітний навігатор без цих печінкових клітин просто вимкнувся.
Один з авторів дослідження, Мартін Вікельскі, каже, що це буквально фізичний доказ того, що ми називаємо «відчувати нутром».
Але як печінка передає координати в мозок? Під електронним мікроскопом з’ясувалося, що ці заряджені залізом макрофаги скупчуються прямо біля нервових закінчень. Тобто вони працюють як мікросенсори, які по швидкісному нервовому кабелю передають інформацію про магнітні поля прямо в пташину голову.
Варто зазначити, що ми теж маємо макрофаги, наповнені залізом. Хтозна, можливо колись вчені доведуть, що і в нас десь глибоко всередині спить вбудований магнітний компас, просто ми розучилися ним користуватися.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!