Бультер’єр — одна з тих порід собак, зовнішній вигляд якої нікого не залишає байдужим. Більшість людей цих песиків просто бояться, і характерна зовнішність додає побоювань. Це не та собака, яку просять погладити на вулиці, хоча самі бультер’єри часто навіть не проти весело поспілкуватися з перехожими.
— Гей, друже! Ну стій, ну куди ж ти? А поспілкуватися?
Проте, перехожі намагаються триматися на відстані від собак цієї породи, і навіть неуважні люди відзначають миттєве покращення концентрації уваги, якщо в полі їхнього зору з’являється цей мускулистий пес.
Його неможливо переплутати — надзвичайно характерна зовнішність, особливо будова голови.
Подібних порід просто немає, його «римський» профіль унікальний. Потужні щелепи, високо посаджені маленькі трикутні очі з пронизливим поглядом, елегантний і водночас неземний вигин від лоба до носа, який виразно опускається вниз.
Дуже незвичайна голова, вийшла такою в результаті селекції. Відбираючи відповідних собак від покоління до покоління, творці породи працювали в напрямку абсолютної впізнаваності, ефектності та унікальності виставкового вигляду бультер’єра.
Сучасна яйцеподібна голова з опущеним носом — це результат декоративного розведення, яке розпочалося вже після офіційного заборонення собачих боїв в Англії в 1835 році.
Предки породи, суворі «буль-енд-тер’єри», які використовувалися для цькування, мали зовсім інші, звичайні «квадратні» голови з чітко вираженим переходом від лоба до морди.
Коли темні часи поєдинків залишилися в минулому, Джеймс Хінкс у 1850-1860-х роках вирішив вивести «компаньйона для джентльмена» та ефектну виставкову собаку.
Перший бультер’єр з повністю опущеним профілем без переходу від лоба до морди, на прізвисько Лорд Гладиатор, народився в 1917 році, коли порода вже міцно закріпилася в статусі домашніх улюбленців.
Тож ніс, а точніше плавна лінія від лоба до носа з опущеною крайньою точкою — чиста естетична примха заводчиків, яка подарувала породі її неповторний шарм.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!