Ми любимо бджіл за мед. Ми обожнюємо джмелів за їхню лагідну вдачу. Ос терпимо, хоча вони й тягнуть зі столу шматочок шинки. А от шершня ми боїмося більше за будь-яку осу. Він великий і так голосно гуде, що його чути раніше, ніж видно. Хто при здоровому глузді любитиме шершнів?
Я! І аргументів у мене вистачає. Почну з того, що людину шершень жалить рідко, лише якщо потурбувати гніздо або схопити його рукою. Подалі від гнізда він миролюбний і навіть полохливіший за медоносну бджолу. На відміну від інших ос, шершні літають і в темряві, і їх тягне на світло, тому літнього вечора шершень може залетіти у відчинене вікно. Зазвичай достатньо розчинити його навстіж і вимкнути світло, і він полетить сам.
Кого він ловить і що їсть сам
Сам він харчується солодким, але шукає його на деревах. П’є сік із пошкоджень на корі, а щоб сік потік, обгризає кору на молодих гілках, наприклад у ясена чи бузку. Наприкінці літа сідає на стиглі груші, виноград і падалицю. До нашого ж столу шершень прилітає не за варенням, а за осами та мухами, які крутяться біля їжі. І найнеочікуваніше те, що дорослий шершень спійманих комах не їсть.
Комах він ловить для личинок. У Європі серед його здобичі найбільше мух, а ще він полює на ос, бджіл, коників, жуків, гусінь і бабок. Серед них чимало садових шкідників. Сильна родина шершнів за день приносить у гніздо до пів кілограма комах. Це стільки ж, скільки п’ять родин синиць разом.
Біля пасіки шершень не лізе у вулик. Він чатує біля входу і по одній перехоплює на льоту бджіл, які повертаються додому з нектаром. Здобич одразу обробляє потужними щелепами і несе в гніздо м’ясну грудочку, щоб нагодувати личинок.
Але бджіл у його здобичі небагато. Вчені на Сардинії стежили за пасікою з 15 вуликів, і за вісім годин спостережень шершні нападали на бджіл усього 21 раз. Пасічнику шершні, що оселилися поруч, докучають, але здоровій бджолиній родині зазвичай не загрожують. Деякі пасічники в Європі навіть вішають на дерева ящики для гнізд шершнів. Вони вважають, що шершні захищають вулики від воскової молі, яка псує стільники, і це варте пари спійманих бджіл. А в Німеччині шершнів охороняє закон.
Та й сам мисливець комусь слугує кормом. Птах осоїд руйнує гнізда ос і шершнів заради личинок, а велика хижа муха ктир може спіймати й самого шершня, хоча буває й навпаки.
Він красивий, і під нього навіть маскуються
Бджоли та джмелі по-своєму милі, це пухнасті й трохи незграбні створіння. Шершень же красивий хижою красою, як змія чи акула, а довгі вузькі крила ніби створені для швидких нальотів.
Голова й груди в нього рудо-бурі з чорним, на грудях жодної жовтої смужки, а жовті лише передня частина голови та черевце. Забарвлення настільки впізнаване, що під шершня маскуються цілком нешкідливі комахи, деякі метелики й мухи. Так їх, схожих на грізну осу, рідше чіпають ті, хто полює на комах.
Його гніздо потрібне й іншим
Гніздо шершні роблять із паперу власного виробництва. Самка, а потім робочі особини обгризають деревину, пережовують її і ліплять стільники. Ховають гніздо в дуплах, шпаківнях, сараях і на горищах.
Якщо восени чи взимку, коли опало листя, ви помітили під дахом або в дуплі паперову кулю, господарів там уже немає. Родина живе близько пів року, з середини жовтня затихає і найпізніше в листопаді вимирає. Зимують тільки молоді самки, і не в гнізді, а поодинці в щілинах старої деревини, під корою або в дуплах. Навесні кожна самка будує нове гніздо, у старе шершні не повертаються.
Але й порожнім гніздо не залишається. Поки родина жила, під ним мешкав жук, якого німці називають шершневим. Він підбирає недоїдки, мертвих господарів і личинок мух. А на зиму в спорожнілих стільниках селяться золотоочки, світло-зелені комахи з прозорими сітчастими крилами, чиї личинки швидко спустошують колонії попелиці.
Шершні страшні на вигляд, проте для бджіл не такі небезпечні, як здається, а ще це невтомні ловці мух, ос та гусені. Як на мене, така робота дає шершням повне право жити.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!