Шість з половиною років. Рівно стільки самки диких орангутанів годують своїх дитинчат грудьми. Це абсолютний рекорд серед ссавців. Я переглянув свіжий звіт у Communications Biology, і за цими цифрами криється не просто цікавий факт із життя приматів, а справжня причина їхнього вимирання.
Раніше біологи намагалися вивчити їхній раціон за ізотопами. Результати виходили туманними, відділити материнське молоко від іншої їжі не вдавалось. Тепер розібралися.
Дослідники застосували метод «фекальної протеоміки». Не буду вантажити термінами, — по суті, вони зібрали послід диких борнейських орангутанів у малайзійському заповіднику Данум-Веллі та перевірили його на специфічні молочні білки. Усі 20 зразків від молодняку віком до шести з половиною років дали позитивний результат.
Тобто ці чималі мавпи продовжують пити материнське молоко щонайменше до цього віку.
Навіщо така затяжна опіка? Усе просто, що більше молока, то міцніший біологічний захист організму і більше корисних бактерій у кишечнику. Малята майже стовідсотково виживають.
Але в цьому є недолік. Стратегія розмноження занадто повільна. Поки самка понад шість років витягує одне дитинча, нових вона не народжує. Тому коли популяція скорочується — а орангутани зараз під загрозою — відновити її швидко неможливо.
Ось чому втрата тропічних лісів впливає на них так згубно. Вони просто не встигають народжувати нових особин на заміну.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!