Є ця дивна схильність ідеалізувати «справжнє молоко з-під корови». Дехто щиро вірить, що базарна пластикова пляшка містить еліксир здоров’я. Дивлюся на це з легким подивом. Парне молоко — це розкішне середовище для сальмонели, кишкової палички та лістерії. Романтика сільського життя швидко закінчується в інфекційному відділенні.

Тому магазинний пакет — це просто базовий інстинкт самозбереження. І ні, пастеризація не робить молоко «мертвою водою». Зникає від сили відсотків двадцять водорозчинних вітамінів на кшталт С або групи B. За ними ми до молока і так не ходимо.

Хтось панічно боїться страшного слова стерилізація чи ультрапастеризація, бо вони нібито випалюють кальцій і білок. Закони фізики працюють інакше. Жодна температура не здатна знищити мінерал. Кальцію в пакеті рівно стільки ж, скільки було в корові, і засвоюється він абсолютно ідентично. Білок теж нікуди не зникає — під нагріванням він лише трохи змінює структуру, але його поживна цінність для організму залишається незмінною.

Тепер про жирність. Роками нас лякали холестерином і змушували купувати знежирену підфарбовану воду. Зараз здоровий глузд переміг, молочний жир реабілітовано. Він не вбиває судини, а специфічні жирні кислоти навпаки працюють як захист для серця. Береш нормальне жирне молоко і не мучиш себе.

Цифри показують, що молоко банально корисне. Кальцій та інші елементи стабільно знижують ризик інсульту, ішемії та раку товстої кишки. Єдина обґрунтована претензія науки стосується раку простати — тут ризики дійсно зростають, якщо заливати в себе молоко відрами через надлишок того ж кальцію. Але ж ми говоримо про адекватні порції.

Якщо від молока пучить — не треба терпіти і займатися самонавіюванням. Береш кефір, йогурт або ряжанку. Бактерії вже зробили всю роботу і переварили лактозу за тебе. Все набагато простіше, ніж здається.