Іноді я ловлю себе на думці, що було б зручно мати мішок «повнораціонного людського корму». Насипав у тарілку гранул, запив водою, закрив добову норму калорій і пішов працювати. Ніяких черг у супермаркетах, готування і гори брудного посуду.
Насправді такий корм давно існує. Це ціла індустрія замінників їжі — Soylent, Huel, Mana. Тільки роблять його не у формі собачих сухариків, а у вигляді порошків для коктейлів. Там ідеально вивірені білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінерали. Люди роками харчуються виключно цими сумішами, здають аналізи — і в них усе чудово.
Шлунку абсолютно плювати, закинули ви в нього гарячий борщ чи холодну бовтанку із шейкера. Фізіологічно нам не потрібне «гаряче харчування» — це лише бабусині казки. Як і міф про те, що не можна змішувати м’ясо, жири та овочі. Наша підшлункова і шлунок чудово виділяють ферменти для всього відразу. Ми еволюційно заточені перетравлювати складну багатокомпонентну мішанину.
Але чому тоді ми всі не перейшли на порошки чи гіпотетичні гранули?
Бо ми не коти. У людини близько 10 000 смакових рецепторів. У собаки їх десь 1700. У кота — менше п’ятисот, він навіть солодкого не розрізняє. Тваринам головне, як їжа пахне. Нам потрібен смак і текстура.
Наша психіка вимагає різноманітності. Еволюція змушувала людину шукати різні продукти, щоб збирати мікроелементи з різних джерел. Якщо ви спробуєте їсти ідеальну за хімічним складом, але однакову на смак масу, дуже швидко настане психологічна відраза. Вас буквально нудитиме від самої думки про цей корм.
До того ж, їжа для нас — це не дозаправка бака. Це чистий дофамін, соціалізація та спосіб зняти стрес. Ти не підеш у п’ятницю ввечері з друзями похрумтіти людським кормом під келих вина. Ми хочемо жувати, розрізняти відтінки смаку і отримувати від цього задоволення.
Тож ідеальний сухий пайок так і залишиться вибором вузького кола гіків. А ми з вами і далі будемо витрачати час на стейки, салати і пошук нормального закладу на вечір. Бо інакше можна здуріти.
Коментарі