Як покинутий звір знайшов свою 80-річну господиню

Згадав історію та вирішив поділитися з вами. Коли я працював у великому зоомагазині, жінка, якій за 80, прийшла перед самим закриттям, але коли ми (співробітники магазину) вислухали початок її історії, нам довелося значно затриматися на роботі. А було все так.

Жінка-пенсіонерка здавала квартиру молодій парі. Гроші за помешкання вони приносили першого числа кожного місяця. Але цього місяця попросили на два тижні відтермінування, і вона погодилася. Два тижні минуло, але вони з грошима так і не з'явилися. Почекавши ще тиждень, вона пішла до них сама.

Постукала, подзвонила — ніхто не відчинив. Відкрила двері своїм ключем і остаточно зрозуміла: втекли. Засмутилася, що не заплатили. Пішла оглядати квартиру. І ось, коли почала відчиняти двері до ванної кімнати, на неї з напівтемряви вискочило щось, спритно вчепившись у штани й через мить опинившись аж біля шиї.

Жінка дуже злякалася (уявляю собі), вирішивши, що на неї з ванної стрибнув здоровенний пацюк. Але тваринка притулилася до неї і то скавуліла, то жалібно попискувала, і це звучало так жалібно, що жінка інстинктивно пригорнула її рукою, вирішивши, що це, мабуть, захрипла кішка, яка проплакала на самоті невідомо скільки днів.

Винесла на світло, на кухню, посадила на стіл і з подивом зрозуміла, що це не кішка. Тварина, що сиділа перед нею, не була схожа ні на що з того, що вона бачила. Але вона явно була голодною і згорьованою. Невідомо, скільки вона просиділа на самоті в темній ванній без їжі та води.

У квартирі не було нічого їстівного, тому жінка сховала невідому тваринку за пазуху, під пальто, і понесла до себе додому. Покликала сусідку, і та теж не змогла впізнати, що це за звір. Тільки версіями своїми ще більше налякала: — Чому її кинули квартиранти? Може, вона агресивна, небезпечна. Може, вона узагалі квартирантів того... А у ванну ти дивилася? Вони точно виїхали?!

Але потім жінки вирішили, що це, можливо, якесь дитинча бобра чи дивовижний тушканчик, чи заморська білка. Тобто якийсь гризун. Звір був дуже лагідним. Обидві заспокоїлися.

Жінка дістала морквину, почистила й порізала, запропонувала тваринці, однак вона їсти не схотіла. Запропонувала яблуко — відмовилася. Ну, думає, може, стрес, трохи згодом поїсть. Тим часом вирішила приготувати вечерю й дістала м'ясо. Почала різати, а звір як відчув запах — почав дзиґою крутитися, стрибнув на стіл, схопив шматок і з дикими очима поскакав геть. Усе з'їв і прийшов по ще.

Пенсіонерка вирішила, що це вже нікуди не годиться, коли гризуни м'ясо їдять. Час пізній, але до закриття зоомагазину вона ще встигала, а спитати поради більше не було в кого.

Як, мабуть, ви вже здогадалися, це був тхір. Покинутий з якихось причин. Може, набриднув або годувати було дорого.

Тхір був цілком ручним, неагресивним, лагідним. Молодий, вочевидь, його зовсім нещодавно взяли. Ця пара, мабуть, виявилася не готовою і просто переклала свою проблему на орендодавицю.

Ми пропонували жінці прилаштувати тхора в добрі руки, але вона відмовилася. Залишила собі. Детально розпитала, чим годувати і як доглядати.

Ось так покинута невідома тваринка знайшла собі нову господиню. Пощастило тхорові, що квартиру прийшла оглядати жінка, а не її син, наприклад, який міг від несподіванки й прибити "пацюка-переростка", що вискочив на нього з убиральні.