Чому панди лінуються розмножуватися і як вони вижили попри свою незграбність?

Відпочинемо трішки і поговоримо про щось справді плюшеве. У нас тут панда, а її поведінка іноді наштовхує на думки про розсіяну увагу.

Що ми знаємо про панду? Це створіння вміло поєднує в собі риси й ведмедя, і єнота. Причому від останніх звір узяв так багато, що фахівці з порівняльної анатомії у 20 столітті й зовсім зарахували його до них! Але запам'ятайте, панда — це ведмідь! Травоїдний, монохромний і вкрай безтурботний, але ведмідь.

Загалом, дивлячись на 160 кілограмів плюшевого бовдура, ставиш собі лише одне питання: як він, залишаючись настільки повільним і незграбним, примудрився вижити в дикій природі? Відповідь виявилася настільки ж простою, наскільки й геніальною: найкращий спосіб перемогти в боротьбі за виживання — не брати в ній участі!

Панди так і вчинили: природних ворогів у тварини немає. З їжею у них теж жодного клопоту: харчуються чорно-білі ведмедики тим, на що навіть всеїдні китайці не зазіхнуть — жорстким бамбуком. У сплячку панди не впадають, тому запасатися дикою кількістю жиру, як це роблять їхні бурі побратими, їм не потрібно. Ось і виходить, що звірові залишається їсти бамбук і радіти безтурботному життю!

Ну а якщо хтось і збереться перервати насолоду монохромного ведмедика, його панда відкунгфучить на повну. Свою незграбність наш герой компенсує воістину ведмежою силою — однією лівою звір може добряче всипати кривдникові. Перепадає навіть двоногим! З 2006 до 2009 року в китайських зоопарках зареєстрували 3 напади панд на людей — по одному на кожен рік! Щоразу люди робили одну й ту саму помилку — лізли у вольєр до тварини, щоб погладити. Дивно, чому ніхто не лізе обійматися з бурим ведмедиком? Що це за несправедливість?

Заради справедливості, сам ведмедик на конфлікт ніколи не напрошується — йому це просто нецікаво. Їжа — ось сенс усього життя китайського пухнастика. За нею панда проводить від 8 до 12 годин на добу, за цей час вона встигає зажувати до 35 кілограмів бамбука!

Причому за найсоковитішими гілочками вони готові лізти на саму верхівку, витворяючи такі чудеса акробатики, які досвідченим турнікменам навіть і не снилися. При цьому падати вони не бояться — тушка незграбного створіння укомплектована подушкою жирової безпеки. Вона приймає на себе весь удар, через що під час падіння звір зазвичай не отримує травм!

А щоб їсти було зручніше, на передніх лапках панди відростили спеціальний кістковий виступ. Виглядає він як шостий палець, і функціонал у нього, загалом, той самий — він дозволяє панді вправно перебирати бамбукові стебла під час їжі.

А щоб не травмувати шлунок і кишечник бамбуковими трісками, у панд є м'язиста й еластична слизова оболонка травного тракту.

Але нутрощі панди мало кого цікавлять, людей значно більше приколює їхній зовнішній вигляд! Чорно-білий пухлик так полюбився, що став предметом дарування в міжнародних дипломатичних відносинах. Перший такий символічний жест зробила династія Тан аж у 685 році! І лише 1984 року цю практику припинили. Тепер усі панди, що живуть у зоопарках поза Китаєм, перебувають в оренді за договором.

Отже, ми з'ясували, що попри всю свою незграбність панди чудово пристосовані до своєї унікальної ніші. Але постає справедливе питання: чого ж вони тоді вимирають? Ну, по-перше, вже не вимирають. З 2016 року їхня чисельність збільшилася до 1800 особин, тепер вони перебувають у категорії вразливих видів, що все ще погано, але не так паршиво.

По-друге, підкосило тваринок знищення їхнього середовища існування. Бамбук китайці, можливо, і не їдять, але рубати його менше вони від цього не стали. А оскільки 99% раціону — бамбук, наш чорно-білий друг опинився у вкрай делікатному становищі.

І, найголовніше, по-третє — розмноження. І в природі, і в неволі цією справою вони займаються вкрай рідко. А все через особливості фізіології самки: вона готова до зачаття 1 раз на рік. Причому на все про все у самця є лише 24 години — інакше панянка просто не завагітніє.

Зате вагітність у них швидка: після бамбукового чаю з кексом самка виношує дитинча всього 3-5 місяців. Чому так мало? Багато хто сказав би, що вони народжуються недоношеними, але біологи відразу поправлять окуляри на носі: це не баг, а фіча! Через так звану «латентну стадію» вагітності (коли розвиток плоду ставиться на паузу) малюки з'являються на світ ембріоноподібними. Тобто народжуються вони саме такими, якими їх задумала природа — у строк, але виглядають як абсолютний «напівфабрикат». Різниця у співвідношенні габаритів матері й дитинчати у панд найбільша серед плацентарних ссавців. Порівняйте самі: матуся важить під 130 кіло, а її новонароджений — всього 200 грамів! Як ви могли зрозуміти, панди — народ неквапливий, тому ростить чадо мама-панда довго, цілих 3 роки.

Чого нас учить ця історія? Не бійся робити перший крок! Навіть найбільш пристосований до свого середовища існування звір може вимерти. А все через те, що якийсь хлопчина не встиг підкотити до тієї самої дівчини, в яку закоханий, вчасно.