Собаки, яких поважно везуть вулицею у дитячих візочках, бо їхнім лапкам, бачте, шкідливо торкатися асфальту. Коти, запаковані в костюми кажанів і гарбузів на Геловін, в очах яких читається тихий відчай. Сьогодні наші шерстяні сусіди по квартирі настільки заціловані і затискані, що, здається, вони самі вже почали підозрювати: щось у цьому світі пішло не так, інформує Ukr.Media.

І знаєте що? Вони праві.

Група ветеринарів випустила книгу з розносом цієї всієї індустрії під назвою «Ветеринарні суперечки та етичні дилеми» (Veterinary Controversies and Ethical Dilemmas). Їхній вердикт максимально жорсткий: сучасна культура «пухнастих діток» (fur babies) — це небезпечний тренд. Він нищить здоров'я самих тварин і заразом викачує мільйони з гаманців їхніх добрих, але наївних людей.

Шлях від суворого вовка до мисливського улюбленця, а потім до диванного шпіца, якому роблять манікюр, був довгим. З котами та сама історія: від незалежного мишолова до божества, якому купують фонтанчики для пиття. Але зараз нас занесло на повороті. Ми олюднили їх настільки, що породили культуру гіпердіагностики.

Ми тягнемо кота на МРТ, бо він якось сумно подивився у вікно. Ми згодні на найскладніші, часто інвазивні процедури, аби тільки заглушити власне почуття провини і бути «хорошими батьками». Ветеринар-анестезіолог Едді Клаттон каже: поки одиниці лікарів хапаються за голову від того, що ми робимо з тваринами, корпорації просто рахують кеш. Ветеринарія та зообізнес давно стали гігантськими машинами з викачування грошей на нашому бажанні дати хвостатому «все найкраще».

Багато людей вважають їх повноцінними членами родини. І це круто, я сам вважаю, що адекватний пес чи хитрий кіт часто приємніший у спілкуванні за половину моїх знайомих. Але тут є пастка.

Медицина зробила неймовірний стрибок. Наші хвостаті живуть значно довше. Але тут починається найскладніше і найболючіше, про що говорить дослідниця Таня Стівенс. Довге життя тварини — не завжди означає щасливе. Пес може бути напханий таблетками, ледве пересуватися і щодня страждати від старечих хвороб, але хазяїн просто не готовий сказати останнє «прощавай». Ми продовжуємо їхнє життя заради свого егоїзму, бо нам страшно їх втрачати.

А тепер додайте сюди соцмережі. Екосистема тікток-експертів та інста-гуру щодня вивалює тонни порад про дієти, добавки та ментальне здоров'я тварин, які взагалі не мають під собою жодної науки.

І просто вишенька на торті абсурду. У ветеринарних клініках фіксують сплеск антивакцинаторів. Серйозно. Люди, наслухавшись дивних теорій з інтернету, тепер відмовляються робити своїм тваринам базові щеплення від реальних і смертельних хвороб.

Тварини подарували нам свою компанію. Вони терплять наші істерики, слухають наші скарги на життя і просто залишаються поруч. Найменше, що ми можемо для них зробити — це знайти баланс. Собака має бути собакою — бігати по багнюці і нюхати кущі, а не сидіти у візочку. Кіт має бути котом, а не плюшевою іграшкою для фотосесій.

Ми маємо поважати їх як інший вид. Трохи менше егоїзму, трохи більше здорового глузду — і нам усім стане легше дихати.