Ми звикли думати, що папуги просто смішно передражнюють звуки. Такий собі живий пернатий диктофон, який може навчитися кричати «хто там?», щоб доводити до нервового зриву кур'єрів.

Але ні. Усе набагато хитріше.

Біологині Лорін Бенедикт та Крістін Далін разом із купою дослідників вирішили перевірити одну теорію. Замість того, щоб місити болото десь у тропіках і записувати крики диких птахів, вони зробили геніальну річ. Проаналізували записи понад 880 домашніх папуг, які живуть із людьми. Тих самих, які щодня варяться в нашому побуті.

Результати, опубліковані в PLOS ONE, змушують подивитися на цих птахів з легкою параноєю.

Папуги не просто копіюють звуки. Вони використовують власні імена для ідентифікації конкретних осіб.

З майже 900 птахів половина чітко оперувала іменами. Дослідники знайшли докази, що папуга не просто кричить абстрактне «людина». Він знає, що ти — конкретний Олег чи конкретна Олена. Вони використовують наші імена, щоб організувати свої складні соціальні взаємодії.

І ось тут мій улюблений момент. Найбільший розрив шаблону.

Дослідження показало, що папуги мають достатньо навичок, щоб говорити про когось, кого навіть немає в кімнаті. Уявіть собі цю картину. Ви йдете на роботу, а ваш папуга повертається до кота і такий: «Ну що, цей знову забув насипати зерна?». Це вже повноцінні плітки на кухні.

А ще птахи іноді використовують ці імена зовсім не так, як ми. Наприклад, папуга може почати несамовито кричати своє власне ім'я. Навіщо? Просто щоб привернути увагу. Абсолютна, еталонна поведінка зірки. Типу: «Я тут головний, дивіться на мене».

Тварини постійно доводять, що їхня свідомість набагато складніша, ніж нам здавалося. Поки ми думаємо, що дресируємо їх повторювати слова, вони уважно записують наші імена у свій уявний блокнотик. Щоб знати, до кого саме звертатися, коли закінчиться смаколик.

Тож наступного разу, коли папуга ваших друзів покличе вас на ім'я — не думайте, що це випадковість. Він точно знає, хто ви. І, швидше за все, вже зробив про вас власні висновки.