Бобрів відправили рятувати річки, що пересихають, а вони розійшлися хто куди

У посушливому штаті Юта на заході США річки міліють, і вчені вирішили доручити їхній порятунок бобрам. Боброва гребля затримує воду, і навколо неї все зеленіє. Щоб отримати такі греблі, у пустельні річки випустили 47 бобрів. Через вісім тижнів на нових місцях залишилася лише чверть дорослих звірів і зовсім мало молодих. Причина виявилася простою. Бобер шукає собі дім сам, а греблю будує, коли вже його знайшов.

Що боброва гребля робить із річкою

Бобер будує греблю для себе. Йому потрібно, щоб вхід у нору чи хатку завжди був під водою, тоді до нього не добереться хижак. У глибокій воді йому легше пірнути від небезпеки та сплавляти гілки. Тому бобри ставлять греблі на струмках і невеликих річках із повільною течією. На великих річках води й так вистачає, і там вони живуть у норах у березі. Де берег високий, бобер риє нору, а на низькому болотистому березі ставить хатку з гілок посеред води.

Вище за течією від греблі розливається ставок. Вода йде в бокові протоки й у землю, а бобри ще й риють від ставка канавки. Влітку рослини біля такої річки отримують воду, навіть коли навколо все вигоряє.

Наскільки це помітно, видно на знімках із супутника. Під час великих пожеж на заході США смуги вздовж річок із бобровими греблями постраждали приблизно втричі менше, ніж такі ж смуги без бобрів. Мокра зелень погано горить. У Канаді порівняли дві посухи на одному й тому самому місці. У 2002 році там, де жили бобри, відкритої води було на 61% більше, ніж у посуху 1950 року, коли бобрів там не було. І це при тому, що в 1950-му дощів випало майже в півтора раза більше.

А цього літа в Чехії на одному струмку природоохоронна служба сфотографувала сухе кам'янисте русло. За десять метрів від нього, на ділянці, де попрацювали бобри, стояла вода. Коли в посуху води стає менше, бобри заглиблюють дно й риють канавки, спрямовуючи залишки води туди, де вона їм потрібна.

Як бобрів переселяли в пустелю

Дослід провели вчені Університету штату Юта разом із державними службами США. Річки Прайс і Сан-Рафаель течуть на сході штату серед червоних скель і каньйонів. Дощів там випадає близько 21 сантиметра за рік, улітку буває до +37 °C. Вчені сподівалися, що боброві греблі допоможуть утримати воду в обмілілих річках, де живуть рідкісні місцеві риби.

Бобрів везли з тих місць, де на них скаржилися люди. Звірі підтоплювали підвали й забивали труби під дорогами, і звідти їх однаково прибрали б. За 2019-2020 роки переселили 47 бобрів. Перед випуском кожен провів кілька днів у карантині, щоб не занести хвороби в чужу річку. Усім імплантували у хвіст чип, як кішці чи собаці у ветеринара, а 35 звірам ще й закріпили на хвості передавач. Для порівняння так само стежили за 24 бобрами, які вже жили на цих річках.

Три чверті переселенців випустили сім'ями або парами, щоб їм було легше обжитися. Через тиждень жодна сім'я вже не трималася разом. Кожен бобер пішов шукати собі пару й місце сам.

Через вісім тижнів на місці залишилася чверть

Вчені рахували, скільки бобрів через вісім тижнів залишалися живими й досі трималися на ділянці. З місцевих дорослих бобрів таких було близько 88%. З дорослих переселенців — близько 26%, а з молодих переселенців тільки близько 9%.

Багато хто не загинув, а просто пішов. Місцеві дорослі бобри за весь час спостережень відходили від дому в середньому менше ніж на кілометр. Переселенці в середньому йшли приблизно на 20 кілометрів, а один проплив близько ста. Йшли вони переважно вниз за течією, адже так плисти легше. Деяких спіймали хижаки. На новому місці в бобра немає нори, а на суші він повільний.

Так поводяться й місцеві підлітки

Бобренята живуть із батьками два роки, потім ідуть шукати своє місце, зазвичай навесні. З місцевих підлітків, яким якраз час було йти із сім'ї, через вісім тижнів на своїй ділянці залишилося всього близько 15%. Це майже як у переселенців.

Виходить, перевезений бобер поводиться як підліток, який пішов із дому. Своєї ділянки в нього немає, і він іде її шукати. У тих річках бобрів мало, а вільних місць багато, тож звір не зупиняється на першому-ліпшому місці й шукає далі. Греблі бобер будує, коли вже оселився на своїй ділянці. Блукачі їх майже не будують.

Отже, дослід провалився?

Не зовсім. Після випуску ділянок із бобровими греблями на річках стало набагато більше. Хто їх побудував, переселенці чи місцеві бобри, з'ясувати не вдалося. Місцевим бобрам новачки не завадили. Автори дослідження пишуть, що переселення могло допомогти появі нових гребель і що випускати бобрів, можливо, доведеться кілька разів поспіль, поки хтось не осяде.

Потім на річці Прайс спробували допомогти бобрам обжитися. Поставили 70 штучних гребель. Це ряд дерев'яних кілків, вбитих у дно й переплетених свіжими гілками верби. З верхнього боку їх засипали камінням і землею, поки не утворювався ставок. Бобри зайняли лише дві із сімдесяти, і переселенці однаково не затрималися. А літні зливи знесли частину бобрових гребель.

В інших місцях схожі прийоми спрацювали. У штаті Орегон місцеві бобри швидко обжили такі штучні греблі, і своїх гребель у них стало більше. У штаті Вашингтон бобрам на новому місці будували хатку, залишали їм перший корм і випускали туди, де вода глибша за метр. Так у перший же рік бобри прижилися у восьми місцях із тринадцяти. Допомагає це там, де бобру й так є за що триматися, тобто вистачає води й дерев.

Де бобри зробили все самі

У Чехії є охоронюваний лісовий край Брди, де колись був військовий полігон. Військові прокопали канаву й осушили луку біля річки Клабави. У 2018 році природоохоронна служба підготувала проєкт, як повернути воду на луку, але відомства кілька років домовлялися про землю. Тим часом прийшли бобри. З 2021 по 2024 рік вони побудували кілька гребель одну за одною, перевели частину води в старе русло, і лука знову стала мокрою. Тепер там розмножуються жаби й ропухи. Служба підрахувала, що бобри зекономили близько 30 мільйонів крон (приблизно 1,2 мільйона євро). Саме стільки коштували б заплановані роботи.

В Англії бобрів винищили понад 400 років тому. У 2014 році диких бобрів несподівано знайшли на річці Оттер на південному заході країни. Звідки вони взялися, так і не з'ясували, а в 2020-му їм офіційно дозволили залишитися. У графстві Девон, де тече ця річка, чотири боброві сім'ї тримають у своїх ставках понад 24 мільйони літрів води, це близько десяти олімпійських басейнів. А в сильні зливи боброві греблі там затримують воду, і максимальний рівень води під час повені стає в середньому на 30% нижчим.

Бобри в нас

На початку XX століття мисливці майже винищили бобрів в Україні. Уціліли окремі сім'ї, переважно на річках півночі країни, а в 1950-ті бобрів знову завезли й на Полісся. У 2019 році в мисливських угіддях нарахували 48,8 тисячі бобрів. Найбільше їх на Житомирщині, Волині, Чернігівщині, Сумщині та Рівненщині, а на півдні майже немає. На Поліссі бобри найчастіше будують греблі на осушувальних канавах і малих річках.