Навіщо кашалоту така величезна голова і як він потопив нею корабель, з якого почався «Мобі Дік»

Уранці 20 листопада 1820 року чотирнадцятирічний юнга Томас Нікерсон ледве врятувався від кита. Кит, на якого полювали, ударом хвоста пробив борт шлюпки, і моряки в дірявому човні швидко веслували назад до свого китобійного судна «Ессекс». Їм здавалося, що небезпека позаду.

Повернувшись на борт, Нікерсон став до штурвала й побачив, що просто на корабель іде інший кит, набагато більший за першого. Він гукнув старшого помічника Оуена Чейза, на палубі знявся крик, а потім пролунав, як написав Нікерсон понад пів століття потому, «страшний тріск».

Кит ударив у судно головою з такою силою, що люди ледве встояли на ногах. Потім він відплив на кілька сотень метрів, розвернувся й знову пішов на корабель, удвічі швидше, ніж раніше. Другий удар влучив просто в ніс і проломив його біля самої води. «Ессекс» затонув.

Якщо це схоже на роман, то лише тому, що за цією історією його й написали. Аварія «Ессекса» надихнула Германа Мелвілла на «Мобі Діка», якому цього року виповнюється 175 років. А пояснення, як кит може потопити дерев'яний корабель, у кілька разів важчий за нього самого, першим дав сам Чейз.

Здається, сила кашалота прихована там, де лежав скарб китобоїв, — у нього в голові.

У голові кашалота два величезні мішки жиру

Голова в кашалота величезна, до третини довжини тіла. Мозок у нього найважчий серед усіх тварин, які будь-коли жили на Землі. У середньому він важить близько 7 кг, а найбільший із відомих був більш ніж 9 кг, це вп'ятеро більше за людський.

Але більшу частину голови займає не мозок. Лоб кашалота складається з двох величезних жирових мішків, розташованих один над одним. Разом вони важать до чверті всієї тварини.

У верхньому мішку вміщується до 1900 літрів світлого жиру, схожого на віск. Його назвали спермацетом, тобто «сім'ям кита», бо свіжу речовину китобої сприйняли за сім'я. Звідси й англійська назва кашалота, sperm whale. Зі спермацету робили свічки та косметику, і заради нього на кашалотів охоче полювали. Лише за XIX століття китобої вбили близько двохсот тисяч цих китів.

Спермацет добували століттями, а навіщо такі мішки самому киту, вчені з'ясовують досі. Головне їхнє призначення пов'язане зі звуком, але, за однією з версій, це ще й зброя.

Здогадка старпома: голова як таран

Першим так вирішив Чейз. У книзі про аварію, яку він видав 1821 року, старпом писав, що голова кашалота ніби створена для такої атаки. Передня її частина «тверда майже як залізо», схожа на кінське копито, і гарпун її не бере. А очі та вуха сидять далеко позаду лоба, тож удар їм не загрожує.

Майже через двісті років здогадку Чейза взявся перевірити американський біолог Девід Керрієр. 2002 року він із колегами припустив, що величезний лоб кашалота розвинувся як таран, яким самці міряються силою в сутичках між собою. Кити — далекі родичі корів, оленів і баранів, а в оленів і баранів самці теж з'ясовують стосунки ударами голови. Буцатися в сутичках уміють й інші кити та дельфіни, тож ця звичка, на думку вчених, дісталася кашалоту від далеких предків.

Зняти на відео, як кашалоти буцаються, вдалося лише нещодавно. Раніше про це знали тільки з розповідей моряків. У 2020-2022 роках такі кадри зняли з дронів біля Азорських островів в Атлантиці та біля Балеарських у Середземному морі, де кашалоти живуть постійно (у Чорному морі їх немає).

Буцалися там аж ніяк не величезні дорослі самці, яких сподівалися побачити, а молоді кити. Під час найсильнішого зіткнення молодий самець розігнався й штовхнув головою меншу самицю так сильно, що її тіло помітно вигнулося, і після цього вона відпливла від групи. Вчені порівнюють такі сутички з грубою грою молодих слонів-самців. За їхніми підрахунками, дорослий самець на тій самій швидкості вдарив би в кілька разів сильніше.

Залишається питання, чому кит не розбиває собі голову. Відповідь у нижньому мішку. Він поділений щільними перегородками на відсіки, і 2016 року вчені підрахували, що ці перегородки розподіляють силу удару по всьому черепу. Схоже, кит береже верхній мішок від ударів, бо через нього проходить звук, за допомогою якого тварина шукає здобич. У дорослих самців шрами якраз спереду на нижньому мішку.

Як часто кашалоти б'ються головами там, де за ними не стежить дрон, ніхто не знає. Та й із тараном погоджуються не всі вчені. Багато хто вважає, що такою голова стала передусім заради звуку.

Три кораблі, потоплені кашалотом

Відомі три випадки, коли кашалот сам пішов на китобійне судно й потопив його. Шлюпки, які спускали з корабля, коли помічали китів, тварини розбивали набагато частіше. І щоразу китобої в цей час полювали на самого кита або його стадо.

1851 року в Тихому океані кашалот, на якого полювали, протаранив китобійне судно «Енн Александер» і пробив йому днище. Через п'ять місяців цього кита вполювали інші китобої. У голові в нього засіли уламки корабельних дощок, а в тілі знайшли два гарпуни з «Енн Александер». Сталося це в рік виходу «Мобі Діка», і Мелвілл, дізнавшись новину, замислився, чи не його книга напророкувала цю подію.

1902 року кашалот потопив вітрильник «Кетлін» в Атлантиці, приблизно за 1600 км від берегів Бразилії. Кит ударив у борт на глибині приблизно півтора метра.

Але найвідомішою залишилася історія «Ессекса». Двадцять моряків пересіли в три шлюпки більш ніж за півтори тисячі кілометрів від найближчої землі, і шлях до людей розтягнувся на три місяці. Чейза, Нікерсона та ще одного моряка з їхньої шлюпки підібрав англійський корабель. Чейз повернувся додому й написав книгу про аварію. Двадцять років потому, коли посеред океану зустрілися два китобійні судна, його син дав цю книгу почитати молодому матросу Герману Мелвіллу. Так історія «Ессекса» й потрапила до роману.

Величезна голова потрібна кашалоту передусім для звуку

Кашалот пірнає за здобиччю на глибину до двох кілометрів, де зовсім темно, клацає й по відлунню знаходить її. Його клацання гучніше за будь-який звук, який видає жива істота.

Клацання народжується в передній частині носа, у парі щільних складок. Звук іде назад крізь верхній мішок, відбивається від повітряного прошарку біля самого черепа й через нижній мішок виходить уперед, у воду. Частина звуку блукає всередині голови туди-сюди, тому клацання виходить не одним ударом, а кількома підряд. За проміжками між ними вчені можуть дізнатися, наскільки великий у кита верхній мішок, навіть не бачачи самої тварини.

Є й версія, що в самців голова стала такою великою частково заради самиць, адже за звуком можна зрозуміти, наскільки великий кит. Але поки що це лише гіпотеза.