Формально тосол — просто назва однієї з різновидів антифризу для систем охолодження мотора. Якщо це дійсно так, то виходить, що в двигун іномарки можна спокійно заливати "радянський тосол"?
З тосолом" ніби як, все зрозуміло. Це давня рідина для систем охолодження двигунів, створена ще в СРСР. Синього кольору — для умов експлуатації до −40ºС, червоний тосол — для 65-градусних морозів. Складається з етиленгліколю з пакетом присадок і дистильованої води, інформує Ukr.Media.
Антифризів, що застосовуються для двигунів іномарок і сучасних вітчизняних машин, зараз є аж три різновиди — стандартів G11, G12 і G13. Автовласники довгий час розрізняли їх за кольором рідини, але останнім часом виробники автохімії стали фарбувати свою продукцію в різні кольори і тому тепер однозначно стверджувати, що, наприклад, "G11 завжди має синій колір, а G12 — обов'язково червоний" — справа досить необачна.
Як би там не було, але антифризи G11 і G12 в своїй основі, як і тосол, мають етиленгліколь, розбавлений дистильованою водою і власні пакети присадок.
Найсучасніший, який довго живе антифриз — стандарту G13. Його роблять вже із застосуванням пропіленгліколю, розведеного, знову таки, водою і присмаченого своїм власним пакетом присадок. Тут потрібно зауважити, що присадки у всіх антифризах і тосолі застосовуються різні за хімічним складом, але подібні за виконуваними завданнями.
Серед них виділяють захисні, що утворюють плівку на внутрішніх поверхнях системи охолодження, а також протипінні, протвокавітаційні, анікорозійні тощо. Бувають ще так звані "гібридні" присадки, які можуть вирішувати відразу дві і біліше завдань. Вважається, що вони більш характерні для антифризів G13.
Основа всіх охолоджуючих рідин — так звані одноатомні спирти: етиленгліколь у тосола, G11 та G12 і пропіленгліколь — у G13. Тобто, теоретично, рідини на базі етиленгліколю повинні змішуватися без проблем. Та й етиленгліколь з речовиною — "родичем", пропіленгліколем, може спокійно ужитися.
Так то воно так, але основна заковика тут — в хімічному складі присадок, які присутні в рідині. Між речовинами, що входять в різні їх пакети, можливі небажані хімічні реакції. Це призводить, перш за все, до зникнення початкових властивостей тієї чи іншої присадки, залишаючи поверхні системи охолодження без захисту.
Крім того, продуктом таких хімічних взаємодій можуть стати нерозчинні сполуки, частинки яких цілком в змозі засмітити дрібні отвори та патрубки — наприклад, вивести з ладу радіатор охолодження.
Висновки з усього вищесказаного наступні.
Змішувати тосол з G11, теоретично, можна — все-таки обидві рідини існували в один час, а "радянська" розроблялася саме як альтернатива G11. Підливати тосол до G12 вже не бажано. Присадки тут зовсім інші і "хімічний конфлікт" більш вірогідний. Ну а з G13 тосол точно з'єднувати не варто — якщо, звичайно, вам не байдужа доля системи охолодження авто.
