Це новаторський підхід до викорінювання бідності.

В останнє десятиліття дедалі популярнішим стає новаторський підхід до викорінювання бідності: замість того, щоб давати біднякам товари та послуги (наприклад, їжу або навчальні курси), їм просто дають гроші — без будь-яких додаткових умов. І ось нове дослідження показує, що це приносить користь не тільки самим одержувачам грошей, але й іншим, інформує Ukr.Media.

Едуард Мігель, економіст з Університету Каліфорнії в Берклі та співавтор дослідження, говорить, що раніше вчені цікавилися тільки ефектом для одержувачів грошей. При цьому всі дані вказують, що коли сім'я має можливість розпоряджатися грошима на власний розсуд, це призводить до зростання її добробуту: діти вчаться, поліпшуються харчування і здоров'я сім'ї.

Але Мігель каже, що не менш важливо вивчити вплив таких програм на економіку в цілому. Зокрема, багато хто побоюється, що роздача грошей може негативно позначитися на тих, хто їх не отримує.

  • «Є побоювання, що при більшому обсязі грошової маси, але тієї ж кількості товарів почнеться інфляція, — говорить Мігель. — А це зашкодить тим, хто не одержував грошових допомог».

Тому Мігель і його колеги провели експеримент спільно з благодійною організацією, яка з 2009 року роздала понад $140 млн бідним сім'ям в різних африканських країнах.

Вчені виділили близько 65 000 домогосподарств у бідному сільському регіоні Кенії, а потім випадковим чином розділили їх на дві групи: перші не отримували ніяких грошей, а другі (близько 10 500 сімей) отримали одноразову готівкову допомогу в $1 000.

  • «Це дуже істотне вливання, — зазначає Мігель. — Приблизно три чверті середнього доходу домогосподарства за весь рік».

Крім того, допомога істотно позначилася на економіці місцевої громади, склавши близько 17% всього локального ВВП.

Через 18 місяців учені виявили, що, як і очікувалося, одержувачі грошей витратили гроші на купівлю їжі та інших життєво необхідних товарів.

Але це була лише верхівка айсберга.

  • «Ці гроші йдуть місцевим підприємцям, — говорить Мігель. — У них ростуть продажі. У них збільшується дохід. А в кінцевому підсумку це позначається на зарплатах найманих працівників».

Підсумок: кожен готівковий долар підвищив загальну господарську діяльність регіону на $2,60.

Але чи не було це зростання знівельовано відповідною інфляцією?

  • «Ми виявили невелику інфляцію, але вона була незначною, — говорить Мігель. — Набагато менше 1%».

Чому ж ціни майже не зросли? Тому що, як виявилося, до грошових вливань багато місцевих бізнесів фактично простоювали.

  • «Це може бути крамар, у якого мало покупців, тому що регіон занадто бідний. Це може бути мельник, у якого було 1-2 клієнти в годину».

Тому, коли клієнтів стало більше, підприємцям не довелося наймати нових працівників, що призвело б до підвищення витрат і цін. Висловлюючись мовою економістів, резерв місцевої економіки виявився достатнім, щоб поглинути грошове вливання.

Мігель каже, що роздача грошей набагато ефективніша ніж традиційні благодійні програми й схоже, що він правий.