Існує одна давня притча про те, чому гроші не приходять до бідних. А якщо й приходять — приносять лише проблеми і миттєво зникають, інформує Ukr.Media.
А до багатих гроші приходять легко. Хоча багатим гроші й не так вже потрібні, вони ж і так багаті.
Чому бідному так важко отримати гроші, а багатий примножує достаток з легкістю?
Це дивна притча, але правдива.
Якось філософ вирішив наочно показати учням відповідь на це питання.
Він дав сто золотих монет дуже бідній людині. Цілий мішечок золота!
І що сталося?
Невдовзі залунали крики, плач і погрози. До бідняка прибігли ті, кому він заборгував. Прибігли родичі та сусіди, такі ж бідні, почали просити й вимагати свою частку. Дружина теж вимагала половину... Всі просили, вимагали, погрожували... І бідняк не став багатшим, його всі зненавиділи, а гроші миттєво розійшлися. Бідняк розлютився на філософа, навіщо так мало дав?
Тоді філософ дав сто золотих монет багачу. Повний мішечок золота подарував!
І що? Багач трохи зрадів, висипав монетки у свій величезний гаманець і наказав нести себе далі, до свого палацу. Він майже не помітив прибавки. Але грошей у нього стало ще більше...
Сумно, але так все і працює. Якщо в людини багато грошей і енергії, вона з легкістю отримує додаток. Навіть особливо не помічає цього. А якщо мало — порція грошей і приплив енергії нічого не вирішують.
Очевидно, проблема у початковому стані людини. В її здатності отримувати.
І ще одне: не варто доводити себе до крайнощів. Бідність — як дистрофія, коли людина вже настільки виснажена, що не може їсти.
І це мудра сумна притча. Дуже правдива...
