Скандал Антіна Мухарського та Ольги Сумської став, мабуть, найгучнішим в соцмережах на цьому тижні.

Після того як на "стіні" шоумена, а за сумісництвом помічника міністра культури, з'явився захоплюючий аналіз ментальної зради під кодовою назвою "Роксолана як символ жіночої підступності", Ольга Сумська тут же кровно образилася. Справа в тому, що ілюстрацією до отруйних буквах стало фото домайдановських часів, де Сумська з чоловіком красуються з георгіївськими стрічками. Тут же "френди" та інші "фоловерів" Мухарського записали Олю в "сепаратисти".

Зрозуміло, Сумська відповіла відром помиїв на голову колишнього приятеля і колеги. Але, чесно кажучи, її реакція була передбачуваною і не дуже креативною. Щоб встановити статус-кво, наводимо коротку біографію Мухарського.

  • 1968 рік. Народився в радянському пологовому будинку Києва, отримавши обов'язкову порцію щеплень. Батьки - вокалісти ВІА "Мрія", одного з найпопулярніших ансамблів УРСР, який у ті роки не міг виступати без підтримки чиновників Компартії.
  • 1975-1977 рр. Антоша стає жовтеням, а потім і юним ленінцем, тобто піонером, клянеться "гаряче любити свою Батьківщину, жити, вчитися і боротися, як заповідав великий Ленін, як учить Комуністична партія...".
  • 1983 р. Антон - один з 35 мільйонів радянських комсомольців;
  • 1984-1985 рр. Перша роль у кіно - у радянському фільмі "Чужий дзвінок". Варто відзначити, що комсомолець Мухарський дуже чесно зіграв комсомольця Макаркіна, радянського юнака-мажору з хорошої (партійної) сім'ї.
  • 1986 р. Поступив у Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, де і отримав безкоштовну радянську вищу освіту.
  • 1987 р. Поповнив ряди Червоної армії. За справну службу отримав звання молодшого сержанта.
  • 1992 р. Актор Театру російської драми ім. Лесі Українки, де пропрацював до 2004 року. Майже всі його ролі були російською мовою.
  • 2000-2006 рр. Поступає на режисерсько-сценічні курси Вдіку в Москві і починає кар'єру на ТБ. Найбільше запам'ятався по роботі на каналі "Інтер" (веде "Квадратний метр", "НЛО", "Бадьорий ранок" та ін) і в рекламі прального порошку ("Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до вас!". Не соромиться вести шоу і російською мовою.
  • 2005-2006 рр. Знімається в мюзиклі "Дванадцять стільців" (роль Ляпіса), створеному по ідеї (прости господи) Костянтина Ернста для російського Першого каналу.

Також грає роль улюбленого режисера Сталіна Григорія Александрова в російському серіалі "Утьосов. Пісня довжиною в життя".

Цей матеріал не є серйозним дослідженням. Сприймайте його як жарт. Але ви ж знаєте - в кожному жарті...

Клеймо поставлено...

В українському культурному просторі черговий, пардон, хохлосрач - іншим словом цю неприємну історію і не назвеш. А у читачів Фейсбуку, як ми вже зрозуміли, реакція поспішна: в георгіївській стрічці - значить, "сепар". Клеймо поставлено, Сумській відмити його буде непросто. Адже ніхто навіть особливо не цікавився, коли було зроблено це фото (9 травня 2011 року).

Зараз Мухарський відбрикується: "Фото вкинув у Фейсбук не я", "текст-обвинувачення написав я, але не про те"... А маховик вже обертається.

Не розуміти, яка буде реакція громадськості, Мухарський не міг, а тому робив це напевно свідомо, можливо, бажаючи попіаритися. Адже його благовірна Сніжана Єгорова щось давненько мовчить, у Фейсбуці його добре ім'я не тріпає, а без скандалів у пана Антіна, мабуть, книга погано продається.

Але все, що Мухарський провернув з Сумською, - це лише віддзеркалення процесу, який якісь персоналії провертали більше року з Ані Лорак і що спробували виконати півроку тому з Тіною Кароль і зовсім недавно - з Іриною Білик. У всіх випадках ми маємо справу зі свідомим нівелюванням кумирів нації. Сумно, що з Ані Лорак у цих людей вже майже вийшло.

Цікавий нюанс - у всіх цих скандалах інформація була вкинута в інтернет з джерел, які відстежити неможливо.

Все це середньовічне "полювання на відьом" - не що інше, як вміла маніпуляція масами, спроба відволікти народ від болючих проблем всередині держави. А якщо на кону стоять такі серйозні речі, значить, "полюванням на зірок" займаються професійні медіатехнології, у яких гонорари такі, що найняти їх здатні лише сильні світу цього.

Тобто правди ми не дізнаємося ніколи, а тому давайте не вестися на маніпуляції, а берегти своїх народних артистів, яких у нас і так дуже мало.