З Днем матері вас, мами, мамочкі, матусі!

Ах, як хочеться повернутися в безтурботність дитячих днів І довірливо притиснутися до доброї моєї матусі! Розповісти свої тривоги, знаю: мама все зрозуміє. Заспокоєно почути: "Не хвилюйся, все пройде!" Наше дитинство що пройшло не повернеться ніколи. Ми дорослішаємо і старіємо, тільки це не біда. Через роки, відстань відчуваю знов і знов Як мене оберігає материнська любов. Я сама давно вже мама. Роки спуску не дають. Діти всі свої тривоги мені довірливо несуть. Заспокою, як зумію. Але секрет не втаю: Знаю: маминою любов'ю я дітей люблю.

Мама! Я не знаю іншого слова. Повторю його знову і знову, Вибачте, що голос глухий. Це слово ми першим вчили. Із цим словом до смерті живемо, І коли збираються хмари, обов'язково маму називаємо мамо, мамо моя дорога. Самий вірний і люблячий друг Я всім своїм серцем відчуваю, Теплоту твоїх ласкавих рук. Ці руки мене водили, з дитячих років до зрілої пори. Ці руки мене захищали. Від хвороб ударів долі.

*****

Мама... Просте, здавалося б, слово, А скільки в ньому ніжності, ласки, тепла, Дитина лопоче його безглуздо, Рученята розкинувши, припухлий від сну. У смутку і В радості ми вимовляємо, То боязке "Мама", то різке "Мати". Деколи на чужині раптом серце запросить Зовсім незнайому-мамою назвати. А вдома так часто їй робимо боляче Вчинками, поглядами, жестами ми, Потім далеко мимоволі згадуємо Про те, що додало їй сивини. І пишемо на шкільних листках квапливо Признанья своєї запізнілою провини. Вона їх читає, червоніє соромливо, І в гірких зморшках сльозинки видно. Давно без листа всі образи пробачила, А тут їй до болю приємно прочитати: "Спасибі, рідна, за те, що ростила, За те, що ти любиш, За те що ти є!!!

*****

Мама - це означає ніжність, Це ласка, доброта, Мама - це безтурботність, радість, краса! Мама - це казка на ніч, Це ранковий світанок, Мама - у важку годину підказка, Це мудрість і рада! Мама - це зелень літа, Це сніг, осінній лист, Мама - це промінчик світла, Мама - це значить ЖИТТЯ!

Тільки мами нас люблять не за щось, а просто,
Тільки лише тому, що ми є, ми живемо,
Тільки до мамам йдемо ми з важливих питань,
Тільки їм свої біди, проблеми несемо.

Присвячуємо ми мамам успіхи, перемоги,
А в День матері, свято синів любові,
Ми бажаємо, щоб їх минули всі біди,
Щоб їх діти їм лише щастя несли.

Не забувайте Матерів! Вони сумують у розлуці. І немає для них страшніше борошна – Мовчання власних дітей. Не забувайте Матерів! Вони ні в чому не винні. Як колись їхні серця охоплені Тривогою за своїх дітей. Пишіть листи Матерям, Телефонуйте їм по телефону! Вони так радіють вам, Будь вашому поклону. Не забувайте Матерів! Адже для мовчання немає причини, І глибше з кожним днем зморшки Від байдужості дітей. Серед метушні і марних днів Почуйте, Панове і Пані: Болить душа у вашої Мами! Не забувайте Матерів! Пишіть листи Матерям! Телефонуйте їм по телефону, Вони так радіють вам, Будь вашому поклону.

«Здрастуй, мамо! Здрастуй, сонця світло!
Зі святом тебе! А ось – квіточки.
Всі рідні шлють тобі привіт,
А подарунок від улюбленої доньки.
Повно плакати, бачу, рада ти,
Рада я, ну, начебто, все – взаємно.
Дай, поставлю у вазу квіти,
Посидимо, поговоримо у вітальні.
Кажеш, що погано. Знаю, мамо.
Ти ж від життя не просила багато.
Ми біду розділимо навпіл,
Будемо разом сподіватися на Бога.
У світі беззаконня і «братви»
Жити і вижити дуже важко навіть...
Дай, святий торкнутися голови,
Дай, сиве волосся поглажу...»

****

Ти пробач за недоспані ночі, За образи що раніше приніс. Я прошу тебе матуся дуже Проведи ці роки без сліз. Проведи без тривоги за сина, Посторайся душею не хворіти. Я хочу, щоб тебе обходила Стороною будь-яка хвороба. І ще, ти не думай, Що буде зі мною. Я пройду через ці роки. Я повернуся! І тоді в нашому домі Буде весело, як ніколи!

Я підійду до рідної хати, Коли ще всі будуть спати. Я постукаю у вікно тихенько, Щоб почула тільки мати. Любові гідна тільки мати! Вона одна вміє чекати!