"Кожна українка – відьма за національністю!": Лада Лузіна розповіла про таємні традиції дня Покрова. 14 жовтня в Україні відзначається свято Покрови пресвятої Богородиці, або Покров день , який традиційно вважається "жіночим".

- Яке значення для жінок має свято Покрови? В чому тут магія?

- Осінь і весна, так само як опівночі або перехрестя, – це час переходу, народження чогось нового, бо це апріорі жіноче час. Раніше це був період київської богині Макош, в спадок від неї нам залишилася ціла розсип жіночих свят: Перша Пречиста 28 серпня, бабине літо, Друга Пречиста, друге бабине літо, Покрова, а попереду ще Параскева П'ятниця – самий сильний жіночий день.

Чим менше світла і коротше день – тим сильніше магія. На Параскеву жінка може змінити свою долю... А от на Покрову – мова не про долю в цілому, а виключно про жінку та чоловіка.

До речі, мені незрозуміло, чому День захисника Вітчизни призначили саме на 14 жовтня. Навіщо переробляти найвідоміший в Україні жіночий день в чоловічій? Чому не поставити День захисника на один з чоловічих днів, яких у нашій країні теж багато – св. Михайла, св. Георгія, св. Андрія? Питання без відповідей...

- Розкажіть про прикметах та віруваннях дня Покрови.

- Їх безліч. Наприклад, якщо мати хоче, щоб улюблена дочка мерщій вийшла заміж, на Покрову вона повинна відкрити вхідні двері, взяти рушник, постелити його від порога і сказати: "Стелися, доріженько щаслива, для молодих і старостів".

А дівчина, яка мріє скоріше зустріти судженого і вступити з ним у шлюб, повинна 14-го жовтня встати на світанку, піти в церкву і повісити на ікону Покрови свій рушник – в ідеалі вишитий власноруч. Або поставити в церкві свічку перед кожною іконою Богоматері. Говорили, що швидше та вдаліше всіх вийде заміж та, що підніметься вранці раніше за інших і перша поставить свічку.

Є й інші таємні традиції... але про них я розповім вже 14-го числа на моїй екскурсії "Містика Києва. Святкуємо Покрову".

Між іншим, кожна українка, а особливо киянка, – відьма за національністю. Адже Столицею Відьом в дореволюційний час Київ називали не дарма.

- Ви пишете книги і ведете екскурсії. Ці ваші улюблені заняття якось пов'язані між собою?

- Я написала вже 5 оригінальних екскурсій, і деякі з них самі собою перетворюються на книги. Так, на підставі власної екскурсії "Чарівний Київ Михайла Булгакова" я написала низку статей, які самі собою складаються в однойменну книгу. А завдяки екскурсії "Таємниці Софії київської" - розгадала загадку Покриву... Адже мало хто в курсі, що це свято унікальне – його святкують лише на Русі і засноване воно не де-небудь, а саме в Києві. До того, як покровителем Києва став архангел Михаїл, головною вважалася захисницею Богоматір.

Також мало хто знає, що найдавніша східнослов'янська святиня – тисячолітня Богоматір Оранта в Софійському соборі – це чудотворна ікона. І саме у цієї самої старої ікони Києва та України вам і варто просити на Покрову жіночих благ.

- Як склалася доля героїнь "Київських відьом"? Ця серія книг вже закінчена?

- Серія буде продовжена. Але зараз я працюю над "Великою Азбукою київських чудес". А поки велика книга тільки готується до дня мого народження 21 жовтня і Хелловіну мої читачі отримають авансом невеликий, але дуже цікавий сюрприз. Три міні-книжки крихти (кожна поміститься на долоньку) про всі чудеса улюбленого Києва, від Лисих гір і магічних жіночих днів до чудотворних ікон та інших джерел. Одна книжка буде присвячена святим чудес міста, друга - знаменитим київським відьмам, а третя - "Чарівний Київ" - назва говорить сама за себе. Можна сказати, що це "Велика Азбука київських чудес" в максимально короткому переказі.

Під час написання Абетки чудес я постійно приходила в здивування від того, як багато ми вже забули... Під нашими ногами чарівна земля, чудовий Київ – Столиця відьом і чотирьох Лисих гір і одночасно Столиця віри, де була хрещена Русь. Настав саме час згадати все, воскресити минуле країни, починаючи з стародавньої Русі.

- Поділіться, будь ласка, особливим заклинанням для жіночого щастя.

- До чарівництву можна ставитися по-різному. Але є один важливий закон, за допомогою якого в Україні завжди відрізняли темних відьом від білих: біла ніколи не стане брати чуже! І тому є одне дуже просте, але дуже сильне закляття, яке я рекомендую повторювати (тричі) в ті складні моменти, коли не знаєш, що вибрати, куди йти, як приборкати бажання, подолати спокуси, зрозуміти, хто твій чоловік, а хто ні... "Все, що моє – нехай буде моїм, а чужого мені не треба!" Дійсно допомагає.