Про це передає Ukr.Media.
Подібна практика святкування Різдва у дві дати допомагає досить успішно і поступово перейти з Юліанського на Григоріанський календар і уніфікувати дати свят з більшістю країн світу.
«Проблема у тому, що українці живуть за двома календарями одночасно. У повсякденному житті (як і більшість країн світу) ми користуємося Григоріанським календарем, а у житті церковному українські християни зберігають вірність календарю старішому — Юліанському. Це породжує подвійну колізію із датами церковних і світських свят. Бо ж якби ми повністю перейшли на Григоріанський календар, то Новий рік залишився би для нас у звичну дату — 1 січня, однак Різдво ми мали б святкувати 25 грудня. Водночас за Юліанським календарем Різдво в Україні залишається незмінним — 7 січня, але Новий рік мав би наставати не 1-го, а тільки 14 січня», – пише видання.
Юліанський календар запровадив ще до нашої ери Юлій Цезар (звідси і назва). На той час цей календар був найпрогресивнішим і найточнішим. Вже з ІV століття ним користувалися усі християнські країни. Але з часом з'ясувалося, що він не є досконалим: юліанський рік був на 11 хвилин довшим, аніж сонячний. Математично ті «зайві» 11 хвилин за 128 років утворювали один «додатковий» день. А вже за півтора тисячоліття календар відставав на десять реальних днів. Що й стало причиною введення в XVI ст. оновленого — Григоріанського календаря.
Григоріанський календар запровадив 4 жовтня 1582 року Папа Римський Григорій XIII. Цей календар досі визнаний світом як міжнародний стандарт. Він враховує неточності Юліанського: середня тривалість року становить 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд.
У той час, коли весь світ зійшовся на тому, що Юліанський календар із погляду астрономії не є точним і замість нього потрібно впроваджувати новий, на українських землях так і не наважились на це. Хоча спроби були.
«То ми досі живемо за застарілим календарем? Ні, на щастя. Новий календар частково визнали і у нас. Щоправда, аж через кілька століть після його впровадження у інших країнах і лише на політичному рівні. Григоріанський календар затвердили 16 лютого 1918 року, відтак цей день автоматично став 1 березня 1918 року. Закон про це ухвалили на засіданні Малої Ради Української Народної Республіки», – нагадують журналісти і додають, що по факту старий стиль визнають лише церкви російської орбіти літочислення. Наразі у світі таких Церков всього чотири.
Водночас існують сучасні приклади переходу на Григоріанський календар.
«Наші близькі сусіди — Молдова й Білорусь, і далека Албанія мають вихідні дні на «два Різдва»: і 25 грудня, і 7 січня. Відтак держава ніби і не втручається у церковні справи, а водночас дає можливість своїм громадянам обирати, коли відзначати чи не найбільше християнське свято. Зрештою, задоволеним залишається і консервативне населення, котре найчастіше проти змін, і молодь, котра зазвичай підтримує перехід на Григоріанський календар. Як наслідок, суспільство спершу відзначає обидві дати, а з часом нова традиція витісняє стару. Це потребує років, але має свій результат», – наголошує видання.
А як же наша столітня традиція? Можливо, таки не варто переносити?
Звісно, можна і далі жити одночасно за двома календарями. Але перенесення Різдва українцям таки не уникнути. Якщо ми далі залишатимемось на юліанському літочисленні у церковній площині, то вже з 2100 року східний християнський світ стане свідком зсуву дат усіх нерухомих свят на одну добу (це наслідок того недоліку Юліанського календаря, через який і запровадили Григоріанський). І хоч-не-хоч, а Різдво посунеться із 7-го на 8 січня (і всі інші свята, відповідно, теж). А якщо і далі нічого не змінювати, то до 5000 року Різдво досягне дати 29 січня.
Щоправда, цей зсув можуть просто проігнорувати, як це робили кілька останніх разів. От тільки ситуація із відповідністю українського календаря до астрономічного від того лише погіршиться.
