Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в Київській губернії в селі Моринці, у родині кріпака. Дитячі роки його пройшли в рідному селі, потім у селі Кирилівка. Рано осиротівши, він пізнав безправну долю кріпака. Грамоті його вчив сільський дяк. У 1828 році Шевченко потрапив в служіння до поміщика Енгельгардта. Виявивши здібності хлопчика до малювання Енгельгардт вирішив зробити з нього домашнього живописця і послав його в 1832 році на навчання до художника В. Ширяєва. У 1836 році Шевченко познайомився з Брюлловим, Григоровичем, Жуковським, які вирішили звільнити молодого художника з кріпацтва. У 1838 році портрет Жуковського, написаний Брюлловим, був розіграний в лотереї, і на отримані 2500 рублів Шевченко був викуплений у Енгельгардта. У тому ж році був прийнятий в Академію мистецтв. Навчався жадібно, багато читав, вивчав мистецтво, оволодів майстерністю малюнка і живопису. Добре знав творчість українських та російських письменників. У 1840 році в Петербурзі була опублікована перша українська збірка віршів Шевченка – «Кобзар», почав нову епоху в історії української літератури. Він багато пише. У 1843 році повертається на Україну, спостерігає життя народу, малює, випускає альбом «Живописна Україна». У 1844 році Шевченко закінчує Академію мистецтв і знову їде на Україну, вирішивши оселитися в Києві. До цього часу народжуються задуми великих творів викривального характеру: поема (комедія) «Сон» (1844); «Кавказ» (1845); «Єретик». В 1840-е роки він написав безліч прекрасних віршів, що увійшли до збірки «Три роки». У 1846 році вступив в таємне політичне товариство – «Кирило-Мефодіївське братство», за що за доносом провокатора разом із друзями був заарештований в 1847 і засланий у солдати до Орської фортеці. Незабаром був переведений на півострів Мангишлак Каспійського моря, до Новопетровського укріплення. Тут ним було створено багато пейзажів, портретів, жанрових малюнків. Після смерті Миколи I Шевченко був звільнений за амністією. Друзі домоглися для нього дозволу жити в Петербурзі, і по приїзді туди, він опинився в центрі уваги. Зблизився з колом «Современника», «Іскри», з багатьма російськими і польськими революційними демократами ( Чернишевським , Курочкіним та іншими). 1860 року Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка по класу гравюри. У 1859-1861 роках Шевченко використав біблійні та євангельські сюжети для втілення революційних ідей. Помер Тарас Григорович Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі. Після смерті Шевченко став знаковою, майже культовою фігурою у формуванні національної самосвідомості серед української інтелігенції, і його вплив на національну культуру залишається визначальним до сьогодні.
