Вознесіння 2017: якого числа, традиції, прикмети, звичаї, що можна і не можна робити

 Вважається, що саме в цей день Ісус потрапив в Рай, закінчивши свій земний шлях. На 40-й день після свого воскресіння він вознісся на Небо у плоті і знайшов царство небесне. В пам'ять про цю подію і про обіцянку Христа щодо свого другого пришестя, було прийнято рішення встановити свято Вознесіння Господнього. Багато віруючі люди впевнені, що спочатку Ісус зійшов на Землю з Небес, щоб виконати певну місію, а після порятунку роду людського знову повернутися на Небеса.

Вознесіння в 2017 році - 25 травня

Коли святкують Вознесіння Господнє і як дата залежить від дати Великодня?

Свято Вознесіння не має фіксованої дати і є перехідним церковним святом. Щороку призначається нова дата, яка безпосередньо залежить від дати Великого Воскресіння Христового. У 2017 році день Вознесіння Господнього буде відзначатися на 40-ий день після Християнського Великодня, тобто 25-го травня, повідомили Новини України.

Цікаво, що щороку це свято завжди припадає на четвер. Тут також простежується прямий зв'язок з Пасхою Христовою. Адже число 40 не ділиться на 7 без остачі, тому дата свята ніяк не може припадати на неділю або будь-який інший день, крім четверга.

Вознесіння Господнє в православному християнстві

До IV століття свято відзначався в П'ятидесятницю, але потім для нього встановили окремий день. У збірнику книг – Євангелії можна знайти згадку про те, що Ісус після свого воскресіння, протягом 40-ка діб перебував на землі поруч з апостолами. Він розповідав їм про царство небесне, Законі Божому, навчав, як треба правильно проповідувати православну віру. Також Христос розповів своїм учням, яким чином найкраще розповісти мирянам і всьому світові про християнство.

Коли настав 40 день після Воскресіння, Ісус з апостолами, перебуваючи в Єрусалимі, піднявся на вершину Оливної гори. Учні вислухали від Ісуса останні праведні настанови. Після цього на їх очах він вознісся на Небеса. Учні пробили кілька поклонів своєму вчителеві і повернулися в місто. Апостоли не були сумні, навпаки, їх душа раділа і тріумфувала, так як вони не сприймали цю подію як втрати. Апостоли розуміли, що вознесіння жодним чином не є символом розриву з Божественними Силами, вона зайвий раз закликає людство до внутрішнього перетворення і зближення з Богом шляхом входження в його Царство. Також в Євангелії йдеться про те, що після вознесіння Ісус зміг возз'єднатися зі своїм Батьком. Багато віруючі люди розповідали, що постійно відчувають його незриму присутність на Землі.

Після закінчення 10-ти діб після вознесіння, як і говорив Ісус, на Землю зійшов Святий Дух. Він наділив апостолів величезною духовною силою, яка їм знадобилася для проповіді Христового вчення. У зв'язку з тим, що Святий Дух з'явився учням Ісуса на 50-ту добу після Великодня, цей день стали називати П'ятидесятницею.

Вознесіння у католиків

 

Католики святкують Вознесіння в той же день, що і християнська церква. Відмінність полягає лише в тому, що починають відзначати свято за три дні до призначеної дати. Дні (понеділок, вівторок і середа), що передують Вознесіння, називають періодом прохання. Зазвичай протягом цього періоду люди моляться, вихваляють Ісуса, його Батька і Святого Духа, просячи у них підтримки, захисту, здоров'я, особистого щастя, багатого врожаю та сприятливої погоди. У селах і селах протягом трьох днів йдуть народні гуляння, влаштовуються ярмарки та пісенні фестивалі.

На Вознесіння у всіх католицьких храмах проводяться всенічні святкові літургії, в ході яких проводять богослужіння і співають пісні. Служителі храмів надягають білі одягу, адже білий колір є символом чистоти Божественного Світла. У деяких храмах Фігуру Ісуса допомогою спеціальних пристосувань піднімають під купол будівлі, що уособлює факт його вознесіння і зайвий раз нагадує парафіянам про суть свята.

Вознесіння Господнє в народних традиціях

 

Здавна вважалося, що протягом усіх 40-ка діб, починаючи Великоднем і закінчуючи Вознесінням, врата пекла і раю залишаються відкритими. Протягом цього періоду душам померлих праведників дозволяється перебувати на Землі, а душі грішників – не відчувати вічні пекельні муки. Саме тому в день Вознесіння, а також протягом усього святкового періоду, церква рекомендувала парафіянам приділяти особливу увагу благодійності. По мірі своїх сил і можливостей всі віруючі люди допомагали убогим, знедоленим, бідним і збитковим. Також надавали посильну допомогу інвалідам і калікам.

Щоб дотримати християнську традицію, люди клали на підвіконня своїх будинків (з боку вулиці) монетки для жебраків. Біля вхідних дверей, знову ж таки з боку вуличного входу, ставили тарілки з їжею, мисочки з питною водою і молоком. Як правило, з їжі в тарілки кладуть варені яйця, печена картопля, хлібні коржі. Заможні родини могли дозволити собі класти в тарілочки холодну свинину, варену яловичину і шматочки баранячої ковбаси.

Традиція подавати милостиню у вигляді продуктів харчування та монет з'явилася у зв'язку з одним давнім переданням. Вважалося, що в період 40-ка днів сам Христос в образі жебрака людини блукав вулицями міста і запитував подаяння. І якщо не допомогти стражденному і бездомному людині, можна було накликати нещастя і біди на себе і всю свою родину.

Крім допомоги знедоленим людям, багато віруючі робили пожертви на потреби храмів (зведення, відновлення, реконструкцію). Причому кожен чоловік давав рівно стільки, скільки може. Адже Господь навчав: «Важливий не розмір подаяння, а безкорисливе бажання допомогти, добрі і благородні помисли».

Ще однією відомою традицією була заборона на викид всякого сміття за межі власного подвір'я. Також у період після Великодня і до дня Вознесіння негоже було плювати ніде, крім як у своєму будинку та на прилеглій до нього території. Вважалося, що, викидаючи сміття або спльовуючи, можна випадково потрапити в Господа, який протягом зазначеного періоду обходить нас.

Напередодні Вознесіння, а саме на 39 добу (в середу), православні церкви проводять певний ритуал, які присвячений «отданию» Великодня. На наступний день обов'язково проводять святкову літургію, а в момент, коли дзвонять дзвони, священики читають ту частину Євангелія, яка присвячена події Вознесіння Христа.

День після Вознесіння (п'ятниця) також вважається святковою, тому в храмах проводяться богослужіння з молитовними піснеспівами.

Звичаї та обряди на Вознесіння

 

Вважається, що в день Вознесіння літо повністю вступає в свої права. На честь переходу весни в літо протягом святкових днів люди розводили багаття, які символізували квітучу природу. Також водили хороводи, іменовані «колосками».

Обряд «Кумління»

На Вознесіння Господнє проводився старовинний обряд «кумління», що уособлював союз хлопців, чоловіків, жінок та дівчат, які обмінювалися своїми натільними хрестами і називали один одного кумами. Витоки цього обряду тягнуться з далекого минулого. Баби і мужики варили курячі яйця, складали їх на черепки (глиняні горщики) і йшли в ліс. Знаходили галявину з березами, вибирали самотньо стоїть дерево і розташовувалися навколо нього. Іноді знаходили певний вид деревію, який мав хрестоподібну форму. Цю рослину часто називали «зозулиними сльозами». Люди, які бажали «покумиться», вішали свої натільні хрестики на березу або прути, увіткнені в землю хрест-навхрест над деревієм. Потім люди обмінювалися потрійним поцілунком і мінялися хрестами. Після цього між ними виникав незримий тісний зв'язок, який супроводжував його протягом усього життя. «Покумленні» люди вважалися рідними, але, звичайно, не кровними. Вони не мали права сваритися, давали обітницю захищати один одного і в усьому підтримувати. Під час церемонії «кумления» всі інші співали пісні, водили хороводи, палили багаття, влаштовували ігрища. Потім люди їли принесені в глиняному посуді варені яйця і поверталися в село.

Прийшовши в село, люди продовжували гуляння, веселилися, співали, танцювали, грали в ігри, пригощалися ласощами. Через кілька днів, «покумленні» чоловіки і жінки приступали до другої частини цього обряду. Вони йшли в ту гай, де проводилася перша частина церемонії, і «раскумливались», тобто повертали один одному хрестики. Залишок цього дня проводили весело, купаючись в річці, наспівуючи піски і танцюючи.

Що приготувати на Вознесіння

Вранці в день Христового Вознесіння люди вирушали до церкви, молилися, причащалися, сповідалися, брали участь у богослужіннях. Після цього вони поверталися додому. Ввечері було прийнято збиратися всією сім'єю за великим святковим столом. Сервіровка столу також мала елементи обрядовості.

Одним з головних страв на Вознесіння були млинці, які лагідно називали «лапотками» або «лапоточками». Крім млинців господині пекли довгасті булочки з корицею і цукровою пудрою, а також пироги з різними начинками. Особливим їстівним символом святкового столу були хлібобулочні вироби, випікається у формі взуття (сандаль, черевиків, чобіт). Вважалося, що Господь, за час перебування на Землі в обхід Російських селищ, повністю стоптав своє взуття. Тому йому потрібно піднести «обновку» – спекти нову пару черевиків або сандалій.

Обов'язковим їстівним атрибутом святкового столу вважалися і хлібці, які випікали у формі драбинок (лествиц, лестовок). Дріжджове або прісне тісто раскативалось на столі, потім від нього відрізали смужки і скачували їх в трубочки. Потім отримані трубочки викладалися на деко. Готовим блюдом потрібно було обов'язково почастувати «чисті душі» – юродивих, хворих, убогих, маленьких дітей. Випічка у формі драбинок несла в собі особливий символізм. Вважалося, що за допомогою цих хлібобулочних виробів праведникам легше потрапляти до брами, що веде в рай.

Люди, які проживають в деяких російських селищах, надавали хлібцям-драбинках і інше значення. Вони вірили, що, помістивши кілька драбинок по кутах свого поля або городу, їм обов'язково вдасться зібрати багатий урожай. Драбинка виступала в якості захисника угідь, який допомагав пшениці та інших культурах наповнюватися силою, тягнутися до Неба, швидше рости й заспівати. Обов'язкова умова: драбинки, розташовані в кутах поля, повинні знаходитися виключно в стоячому положенні, як би вказуючи шлях до неба. Проводити цей обряд потрібно було рано вранці, бажано відразу після сходу сонця, щоб ніхто із сторонніх не зміг спостерігати за процесом. В іншому випадку недобрі погляди могли завдати непоправної шкоди урожаю, наприклад, наврочити його або навмисне накласти на родючі землі чорне закляття. Проведенням ритуалу зазвичай займалися жінки – господині будинку. Після того, як вони ховали у високій траві драбинки, поставивши їх вертикально, вимовляли кілька молитов. У своїх мольбах жінки просили Христа про багатий врожай, високому колосі і достаток своєї сім'ї. Молитви промовлялися вголос, стоячи обличчям до висхідного сонечку.

Обряд «Сестрення»

Як видно з назви, ритуал проводився тільки молодими дівчатами або заміжніми жінками, які бажали стати названими сестрами один одному. Рано вранці в святковий день вони вирушали на лісову галявину. З собою дівчата брали калачі (хлібці у формі плетених кіл), варені курячі яйця і невеликі моточки ниток. Причому нитки повинні були бути випряденними саме в Чистий Четвер – в один із днів страсного тижня.

Вже в лісі дівчата розбивалися на пари. Кожна пара зривала з берези три тонких гілочки. Разом дівчата плели з березових прутиків косу, вплітаючи в неї кольорову стрічку. Як правило, колір стрічки був червоним, жовтим або зеленим. Червоний – символ сходу сонця, жовтий – сонячного світла, зелений – молодий трави, дерев і інших рослин. Обидва кінця імпровізованої кіски перев'язували принесеними Четверговими нитками. Отриманий виріб називалося «мотушкой». Далі кожна пара плела точно такі ж «мотушки», але вже призначаються для своїх родичів. Причому кількість виробів повинно було відповідати кількості родичів.

Для родичів чоловічої статі «мотушки» плелися не у вигляді кіски, а у формі віночка. Після цього пара ставала в центр кола і в унісон проговаривала такі слова: «Рідна зозуля, допоможи зберегти мотушку». Потім дівчата, які стали «сестрами», обмінювалися принесеними калачами і яйцями. Далі вони поверталися в рідне селище під веселі пісні.

Цей обряд мав продовження, друга його частина проводилася на Трійцю. Після сніданку дівчата збиралися тим же складом і вирушали в ліс. Там вони дякували зозулю, яка допомогла їм зберегти «мотушки», і просили птицю про правдиве пророкуванні майбутнього. Через деякий час дівчата йшли до річки, прихопивши з собою «мотушки», які кидали у воду по напрямку течії.

Однак трактування результатів цього передбачення дещо відрізнялася від традиційних тлумачень у подібних ворожіннях. Так, якщо «мотушка» затонула, значить, незабаром у дівчини з'явиться кандидат на роль чоловіка. Заміжній жінці це віщувало довгу і щасливе життя зі своїм чоловіком. Якщо «мотушка» плив рівно, і на її шляху не було ніяких перешкод, у поточному році не трапиться нічого поганого. Якщо ж зустрічалися перешкоди, значить, похитнеться здоров'я та виникнуть неприємності.

Народні прикмети та повір'я на Вознесіння

 

Якщо протягом 40-ка днів (від Великодня до Вознесіння) допомагати знедоленим і годувати убогих, рік буде не тільки багатим на врожай, але і вдалим у всіх відношеннях: міцне здоров'я домочадців, гармонійні стосунки із супутником життя, міцне фінансове становище.

Всі господині напередодні Вознесіння Господнього пекли ритуальну випічку. Якщо в процесі випічки пиріжків або печива залишилася невелика частина тесту, якої не вистачає на повноцінний пиріжок (печиво), значить, протягом року можна чекати поповнення в сімействі. Дівчина обов'язково завагітніє.

Популярними на Русі були прикмети по березовим прутикам. Гілки берези дуже тонкі, гнучкі і податливі. Коли незаміжні дівчата хотіли дізнатися, чи судилося їм вийти заміж в поточному році, вони зривали три гілочки і заплітали їх у косу. Якщо коса трималася міцно, не расплеталась, залишаючись рівною, значить, весілля не за горами. Якщо ж косичка расплеталась, дівчині судилося сидіти «в дівках» до наступного Вознесіння.

Береза могла розповісти не тільки про заміжжя, але і допомагала передбачити, що чекає в майбутньому людину, яка страждає важкою недугою. Родичі хворого зривали 10 березових гілок, приносили їх додому, ставили в горня. Якщо протягом 10-ти діб (до Трійці) гілочки залишалися свіжими зеленими, значить, родич обов'язково зможе подолати свою хворобу, а якщо гілки засохли – йому видужати не вдасться.

Ніч напередодні Вознесіння називалася Солов'їній, так як солов'ї та інші птахи в даний період співали особливо голосно, мелодійно і дзвінко. Вони як би прославляли Ісуса, закликаючи людей робити те ж саме.

Підвищити врожайність зернових культур люди намагалися шляхом прикраси околиць своїх угідь (городів, полів) молодими берізками. Деревця вкопували в землю по периметру поля і залишали до закінчення періоду жнива.

Вшанувати пам'ять предків у день Вознесіння Христового – добрий знак для всіх членів сім'ї. Вважалося, що спогади про своїх померлих родичів у це свято обов'язково посприяють захисту з їх боку. На честь предків господині готували яєчню і пекли солодкі млинці.

Якщо на Вознесіння весь день йде сильний дощ, на жаль, рік буде врожайним. А якщо дощ не припиниться протягом наступних 3-ох діб, втрати врожаю будуть не такими значними.

В давнину всі дівчата носили довге волосся, які на ніч заплітали в тугу косу (коси). Якщо вранці на Вознесіння дівчина помітила, що коса за час сну сильно растрепалась або расплелась, незабаром її чекає на сватання.

Приплід худоби у домашніх вихованців у день Вознесіння – сприятливий знак. Це означає, що сім'я буде жити у достатку і злагоді.

Вознесіння – день, який символізує незримий кордон між навесні і влітку. Саме тому це свято є відкриттям купального сезону. Починаючи з четверга, можна сміливо купатися у всіх водоймах.

Якщо в ніч з середи на четвер (Вознесіння) у господині з незрозумілих причин молоко скисне, що зберігається в належних умовах і за всіма правилами, значить, потрібно звернути увагу на стан здоров'я, як свого, так і всіх домочадців. Важливо не переохолоджуватися, не переїдати, регулярно здійснювати праведні вчинки і акти милосердя.

Виявлення в день Вознесіння на даху будинку або під нею гнізда птахи пророкує швидке отримання спадщини. А якщо у родині є дівчина «на порі», незабаром її засватає багатий наречений, який відведе молодицу в свій просторий будинок.

Напередодні свята прийнято проводити генеральне прибирання житла і присадибної ділянки. Люди вірили, що їх доглянутий будинок і прибранний двір обов'язково вшанує своєю увагою Ісус, який в цей період обходить всі Землі руські.

Коли люди йшли до храму, брали з собою печиво у формі драбинок, а також пироги з цибулею та іншими начинками. Випічка обов'язково піддавалася освячення. Вважалося, що церемонія освячення продуктів – данина пам'яті такої події, як Господнє Воскресіння. Ритуальна випічка символізувала шлях до Небес. Саме тому вона повинна мати овальну форму, уособлюючи дорогу Ісуса до свого Батька. Частина випічки люди залишали в церкві.

Викинути за двір сміття, зібране в будинку або на території ділянки, означає, що людина не поважає Христа, допускаючи можливість потрапити в нього цим сміттям. Адже Ісус у святковий день продовжує свій земний шлях по дорогах російською.

Що можна робити на Вознесіння?

• Шанувати пам'ять предків. Молитися, славити Ісуса і його Батька (відправляти в Небеса свої благання можна не тільки в храмі, але і вдома).
• Перебувати в колі своєї родини. Думати про хороше.
• Допомагати всім стражденним людям (юродивим, вбогим, калікам, збитковою).
• Будувати оптимістичні прогнози на майбутнє.
• Радувати своїх родичів подарунками.
• Просити у Христа про виконання заповітних бажань через щирі молитви. Вважається, що в цей день Ісус доступний абсолютно всім людям.

Що не можна робити в день Вознесіння?

Щоб Ісус був милостивий, завжди і у всьому допомагав, оберігаючи вашу сім'ю, треба правильно провести святковий день:

• не лихословити;
• не ігнорувати можливість зайнятися благодійністю, допомагаючи знедоленим і бідним;
• не лаятися і не з'ясовувати стосунків з ким-небудь;
• не виконувати певну роботу по дому. Тут мається на увазі прання та прасування білизни, підмітання і миття підлоги, збір пилу, будівництво надвірних будівель, колодязів, штопанні та шиття одягу;
• не пліткувати;
• не промовляти фрази «Христос Воскрес» і «Воістину Воскрес», так як в день Вознесіння Плащаницю виносять за межі храмів;
• не хулити;
• не допускати негативних думок і не впадати у відчай.

На Вознесіння всі віруючі згадують, як Христос жив, допомагав людям, воскрес і вказав шлях у Царство Небесне. Адже дорога в Небеса є символом надії людей на спокутування земних гріхів і вічне існування душі. Свято Вознесіння Христового дозволяє віруючим прийти до розуміння того, що смерть – це не кінець, а тільки початок великого і світлого шляху до Господа і вічного життя.