НАПЕРЕДОДНІ РОЗГУЛЮЄ «НЕЧИСТЬ»
Купальські вогні - це відгомін культу сонця, купальська вода - символ цілющої сили, папороть - символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево - родючість та щастя. У гуцульській купальській -обрядовості збереглися відголоски давньослов'янських вірувань у те, що в період найбільшого розквіту природи сонце плескається у воді. Тому з цього дня починають купатися у річках. З віруваннями в чудодійну силу сонця, води і роси пов'язаний звичай до схід сонця на Купала купатися в росі, якого дотримувалися гуцулки. Дівчата плели віночки і вивішували їх на дахах, а наступного дня оглядали, чи заплутався у віночку волос і якого він кольору. По ньому визначали свого судженого.
День, який передував купальському дню, гуцули називали «розиграми». Вже сам цей термін вказує на народне повір'я в особливий розгул «нечистої сили». Найчастіше функцію оберегу від неї виконували зелені гілки ліщини, калини, верби, явора, вільхи тощо. Ними напередодні купальського дня гуцули «обтикали» хату, город, поле, щоб не шкодила буря, черв'яки не точили городини та інше. Роль оберегу виконував також часник. Ним натирали худобі вим'я, хребет, чоло, вважаючи, що після такого заходу відьми не зможуть відібрати молоко.
СТРАШНА НІЧ
Наслухавшись розповідей, найстарший і найдосвідченіший з тих людей, що возили продавати дранку, не повірив їм і вирішив особисто переконатися у диві. Чув від багатьох людей, що квітку папороті у ніч на Івана Купала вартують злі духи і що тоді в лісі коїться «страшний суд», який важко витримати. Та й у ліс повинна йти тільки одна людина, інакше чарівна квітка не покажеться. Дочекався вечора, взяв із собою молитвеник, свічку, свячену воду, годинник і вирушив у ту диявольську хащу. Лиш ступив у звір - знялася страшна буря. Як подумав, що до папороті не дійде, то одразу блиснуло в обличчя - перед ним з'явився кущ папороті. З радості почав читати молитву «Да воскресне Бог». Буря вщухла, але в хащі знялася пожежа. Відкрив склянку із свяченою водою, перехрестився, помолився. Пожежа стихла. Згорнув трохи грані й кинув ладан. По землі пішов пахучий дим. Злі духи не витримали й кинулися тікати. Годинник показував за три хвилини дванадцяту. «Усе перетерплю, а чарівної квітки дочекаюсь», - подумав. Простягнув руку до корча - і отримав по пальцях. У таких муках дочекався півночі. Нарешті розквітла довгоочікувана косиця і блиснула чарівним світлом. Через диявольський цвіт чоловік ледь живим залишився. Коли дістався додому, радів, наче дитина. Диявол просто так своє багатство не роздає, а купує за нього грішні душі. Чоловіка не зміг звести, бо той пішов у ліс із святими предметами і молитвою.
