Аліса народилася в Ленінграді, в сім'ї актора німецького походження, предки якого були знаменитими склодувами і приїхали з Німеччини на запрошення самого Петра I, передає Ukr.Media.
Дівчинку спочатку хотіли назвати Наташею, але бабуся наполягла на іншому, більш відповідному імені. Вона взагалі була наймудрішою і організованою в сім'ї. Саме завдяки бабусі та її німецької дбайливості сім'ї вдалося вижити в найстрашніші роки – під час блокади Ленінграда.
Аліса Бруновна буде згадувати цей час, як найстрашніше в житті, але і яскраве, насичене подіями. Адже в рік початку війни маленька допитлива дівчинка пішла до школи, розташовану поруч з її будинком – з вікнами на Ісаакієвський собор, в п'яти хвилинах ходьби від головного пам'ятника Ленінграда – мідного вершника.
Вона розповідає, як магія Петербурга оселилася в ній одного разу, коли дівчина знайшла чудовий самий захоплюючий вид на Неву. І так залишилося це чарівне відчуття рідного міста на все життя.
Вчилася «Лисиця Аліса», як її звали однокласники, з рук геть погано. Зізнається, що від формул її нудило майже фізично. Але вчителі знали її по драмкружку, називали «актрисою» і ставили необхідні для атестата позначки. Ніхто не сумнівався, що Фрейндліх буде поступати в театральний.
Студентка
Так і сталося. Вона пішла по стопах батька, який у виборі професії зіграв певну роль, ставши для дочки другом і наставником. Але зовсім не наполягаючи на тому, що Аліса продовжила династію.
Він лише направив дочка, перед якою стояв вибір – драматична сцена або оперна? Вся річ у тім, що Аліса Фрейндліх володіє приголомшливим вокалом – високим меццо-сопрано, і по закінченні школи серйозно замислювалася про кар'єру оперної співачки. Але тато сказав, що там знадобитися фактура, а дочка – зовсім крихітка!
Надійшла Аліса в Ленінградський театральний інститут імені Островського з першого разу. Ще будучи студенткою стала отримувати свої перші ролі в кіно, але вони були зовсім невеликими і не принесли актрисі популярності.
Зате особливим розташуванням красуня з проникливими очима користувалася у сильної статі. На третьому курсі Аліса вийшла заміж за журналіста Володимира Карасьова. Молоді оселилися в квартирі Фрейндліх, але разом протягнули тільки рік. Аліса зізнається, що він був потрібен їй тільки як чоловік у домі, але довго терпіти секс з нелюбом вона не змогла. Незабаром вони розлучилися.
Службовий роман
Добре захистившись в інституті, Фрейндліх отримує пропозицію від театру імені Комісаржевської, про роботу в якому до цих пір відгукується з теплотою. Примою вона там так і не стала, зате пройшла чудову школу, справжню муштру спочатку з другорядними ролями, потім - з перевтіленнями в хлопчаків і підлітків.
Але все колись закінчується. Для постановки однієї з вистав до них в театр був запрошений досвідчений режисер Ігор Владимиров. Він був на 16 років старше Аліси й одразу зачарував її незвичайним інтелектом, природного тонкістю і чудовим почуттям гумору. Це була майже гіпнотична прихильність молодої красивої актриси, яка, втім, завжди цінувала себе досить високо, щоб не стати його черговим скороминущим захопленням.
Скоро і режисер відчув, що всі його думки зайняті однією тільки юною актрисою. Коли йому запропонували очолити театр імені Ленсовета, він першим ділом переманив туди талановиту красуню.
В цей же час зірка зустрічає Ельдара Рязанова, який пробував, але не затвердив її на головну роль у своїй «Гусарській баладі». Зате в театрі її робота йшла повним ходом: спеціально для неї Владимиров ставив спектаклі, допомагав розкривати потенціал, бачив свою творчу знахідку в найрізноманітніших ракурсах.
В кінці 60-х Аліса Бруновна знову зустрінеться з Ельдаром Рязановим. На цей раз режисер написав роль Алевтини в «Зигзаг удачі» під Алісу Фрейндліх, але брати участь у проєкті їй не дозволила вагітність.
Життя, повне подій
Дочка Варвара народилася у Аліси в Будинку відпочинку, куди вона приїхала з мамою. Коли почалися перейми, майбутня бабуся, яка так чекала на онуку, викликала відразу дві швидких – для доньки і собі. Вона перехвилювалася і відчула себе погано. З Варею вона змогла зустрітися тільки через два місяці.
Тим часом у сім'ї, незважаючи на справжнє кохання, не було особливого згоди. Фрейндліх ніколи не приховувала того, що Владимиров був ловеласом і дамським угодником і міг запрошувати актрис в театр не із-за таланту, а зовсім для інших цілей.
«Він думав, що я стерплю», - розповідає в одному з своїх інтерв'ю Аліса Бруновна. Але зізнається, що такі адюльтери чоловіка завжди були нижче її гідності, відкрито називає його пасій повіями, а екс-дружина може охарактеризувати з використанням нецензурної мови. Але в кожному оповіданні про нього визнає його унікальний режисерський талант і глибокий професіоналізм.
Поки йшли сварки і виховувалася донька, Аліса Бруновна не зіграла у Рязанова третю свою роль. Їй повинні були віддати героїню Барбари Брильської в «Іронії долі або З легким паром!».
Спочатку сценарій писався для театру з умовою, що головна роль буде у Фрейндліх, а коли готували фільм, з'ясувалося, що сталася якась плутанина, і на сцені Аліса Бруновна взагалі не була задіяна в цій виставі! А коли прийшов час зйомок виявилося, що на роль вже затверджена Барбара.
Головна роль
Тим часом чоловік став ревнувати Алісу до кінематографа, помітивши, що вона стала користуватися популярністю у кінорежисерів. Владимиров заявляв, що Фрейндліх створена тільки для театру і не може зніматися в кіно.
Хвилювався Ігор Петрович не даремно. Дуже скоро в її долі знову виник Рязанов і на цей раз затвердив її на роль Калугіної у «Службовому романі».
Так на кінематографічному небосхилі спалахнула нова зірка, а в сім'ї актриси і режисера почалися розлади тепер вже з-за професійних ревнощів. Ще зовсім трохи, і внаслідок зіпсувалися відносин і нескінченної любові до Володимирова жінкам, пара розлучилася.
Соловей
Варі було 13, самий пік перехідного віку, коли мама познайомила її зі своїм новим коханим чоловіком – Юрієм Солов'єм, який тоді був актором. Дівчинка прийняла нового мешканця квартири в багнети. І так завжди ревнувала маму до публіки, яка її обожнювала, а тут ще з'явився справжній претендент на її серце!
Як би Юрій не намагався налагодити стосунки з дитиною коханої жінки, але Варя так пручалася, що з нею просто неможливо було розмовляти! Пізніше, вже в дорослому віці, вона з жалем зізнається, що могла б поводитися інакше, а часом навіть допомогти закоханим менше сваритися. Але з егоїзму і ревнощів не зробила цього.
З Юрієм Аліса прожила 14 років. Вона розповідає, що їм було добре разом, особливо коли він покинув сцену, на якій не відзначався, і зайнявся тою творчістю, в якій був справді талановитим – став художником.
Сам Юрій згадує, що бути чоловіком тоді вже абсолютної зірки Фрейндліх для будь-якого чоловіка було б прикро. Просто тому, що його не сприймають, як окрему особистість, а говорять про нього тільки як про чоловіка актриси.
Вони розлучилися, коли у нього з'явилася можливість жити і працювати за кордоном – спочатку в Ізраїлі, а потім у Німеччині. Вона не захотіла їхати з ним, спокійно дала розлучення, визнавши, що почуття вже давно вичерпали себе. Він одружився вдруге, а з Алісою Бруновною вони залишилися приятелями: зідзвонюються, а пару разів вона навіть прилітала на його виставки в Берлін.
Сьогодні Аліса Фрейндліх наполягає на тому, що для актриси набагато комфортніше бути однією, але підкреслює, що популярністю у чоловіків вона як і раніше користується. Вона щаслива, що у неї є чудова донька і двоє прекрасних онуків, старший з який вирішив продовжувати їх акторську династію.
Службовий роман (1977)
Службовий роман (1977)
Анна і Командор (1974)
Вальс (1969)
Місто запалює вогні (1958)
Небезпечний вік (1981)
Солом'яний капелюшок (1974)
Таємниця залізних дверей (1970)
Старомодна комедія (1978)
