Рєпін — типовий реаліст, який проте не копіював природу, а перевтілював її мотиви своїм розмашним, часто майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні барви надавали творові ефектної пластичності. На деяких творах Рєпіна помітний вплив імпресіонізму й символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський.
Народився у Чугуєві (нині Харківської області), у родині військового поселянина-колоніста Юхима Рєпіна. Як був переконаний сам Ілля, походив він з козацького роду, що носив прізвище Ріпа, яке згодом зросійщили, і прожив на українських землях 20 років. Саме тут спочатку опанував акварель, а потім долучився до місцевої іконописної школи. В дитинстві Ілля спізнав увесь тягар злиденного життя, соціальний стан військових поселян у Російській імперії був лише трохи ліпший від становища кріпаків.
Талант був очевидний, тож сім'я вирішує відправити сина до легендарної Академії мистецтв у Петербурзі. На зароблені 100 рублів двадцятилітнім юнаком подався до єдиного в Російській імперії закладу, де навчали художників, так юнак з провінції стає її кращим випускником.
Після мандрів старою Європою, його тягне у рідне містечко Чугуїв. Тут пише портрети селян і ескізи для майбутніх робіт. Протягом усього життя Рєпін постійно повертатиметься до українських мотивів. Це й вечорниці, українські жінки і козаки. Останні прославлять художника особливо, а саме робота "Запорожці пишуть лист турецькому султану".
Українські сліди бачимо й в іншій культовій роботі "Не чекали". Якщо придивитися до картин на стіні, то помітимо портрет Шевченка .
Рєпін любив вірші українського кобзаря. Коли вперше з'явилася ідея поставити йому в Києві пам'ятник, Рєпін запропонував одразу 4 проекти, плюс намалював його портрет. Він був членом журі комісії, метою якої було створення пам'ятника Т. Шевченку до 100-річчя з дня народження поета й художника.
Не менше дивувала людей і скромність художника. Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю. В останні роки життя, коли художник вже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків.
У творчості Рєпін є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Рєпін був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві.
До друзів Іллі Рєпіна належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко й багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Ілля Юхимович допомогав комітету при Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва. Як педагог і критик він написав книгу «Далеке близьке» (1953).
Рєпін був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною — Вірою Олексіївною Шевцовою — не задовольнив художника, і він розірвав його. Друга дружина художника — Наталія Нордман, письменниця.
Ілля Юхимович Рєпін був батьком чотирьох дітей, що з'явилися на світ в шлюбі художника з дочкою викладача малювання і креслення імператорської Петергофської гранувальної фабрики - Вірою Олексіївною Шевцово.
Старша дочка художника, названа на честь матері Вірою, народилася в жовтні 1872 року в Санкт-Петербурзі. Через два роки після народження старшої дочки, в сім'ї Іллі Юхимовича Рєпіна з'являється ще одна дитина - дочка Надія. Повернувшись влітку 1876 року з Парижа в Росію, Ілля Юхимович разом з дружиною і двома дітьми приїжджає до Чугуєва, де 29 березня 1877 року у художника з'являється син. При хрещенні дитини нарекли грецьким ім'ям Георгій. Згодом хлопчика будуть називати в слов'янському стилі Юрієм. Вже в юному віці Юрій знав, що піде по стопах батька. Але, на жаль, навіть найуспішніші його картини не могли зрівнятися з шедеврами Іллі Рєпіна. Наймолодша донька художника народилася в липні 1880 року, незадовго до цього померла мама художника - Тетяна Степанівна. Саме на честь бабусі малятко і була названа Тетяною.
Після революції і здобуття Фінляндією незалежності від Росії Ілля Рєпін не захотів переїжджати до Москви і Петербурга, згодом більшовики також перекрили шлях і до України. 1919 року Рєпін подарував фінському Товариству художників 23 картини російських художників, які не підтримали більшовицького перевороту. Так було покладено початок знаменитій колекції «Атенеум».
Ілля Рєпін не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала, де й помер. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні, вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку недалеко від будинку і пагорба, який Ілля Рєпін називав Чугуєвою гіркою. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І. Ю. Рєпіна».
