У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячників. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями й догодила Іродові. На подяку дівчині він заприсягнувся дати все, чого не попросить вона, навіть до половини свого царства. Танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади просила дати їй негайно ж на тарелі голову Івана Хрестителя. Ірод засумував. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іванові й віддати Соломії. За переказом, вуста мертвої голови проповідника покаяння ще раз відкрилися і вимовили: "Ірод, не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого". Соломія взяла таріль із головою святого Івана й віднесла своїй матері. Шалена Іродіада сколола язик пророка голкою і закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній, де в Ірода була власна ділянка землі (знайдення чесної глави святкується 24 лютого). Святе тіло Івана Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали в самарійському місті Севастії, там, де відбулося злодіяння. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час.
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіадою і Саломією ще при їхньому земному житті. Саломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами по землі, тепер вона, немов танцююча, виробляла безпорадні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, поки гострий лід не перерізав її шиї. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іроду з Іродіадою, як колись принесли їм голову святого Івана Предтечі. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя своєї дочки рушив військо проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод піддався гніву римського імператора Кая Калігули (37-41) і був разом з Іродіадою засланий в ув'язнення до Галії, а потім в Іспанію. Там вони були поглинені разверзшейся землею. Відзначати день мученицької кончини Іоанна Хрестителя почали його учні. У 362 році за наказом імператора Юліана Відступника розкрили могилу язичники Іоанна Хрестителя і спалили ЙОГО Останки, однак, християнам вдалося придбати частину цих останків і переправити їх в Олександрію, де вони зберігаються і донині як найбільша святиня. На згадку усікновення глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлене свято і строгий пост, як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка. У цей день проводиться також поминання покійних воїнів.
