Солили його самі, хто скільки хотів.
Звідки в СРСР томатний сік
Його обрали замість апельсинового. У 1936 році нарком харчової промисловості Анастас Мікоян два місяці відвідував заводи США і потім писав: апельсинів у нас немає, тому зупинилися на томатному соку й побудували заводи з переробки помідорів. Першу партію випустили 1937 року, влаштували безкоштовну дегустацію. Спочатку сік не сподобався, полюбили його пізніше.
Помідори для нього вирощували на півдні, зокрема в Україні. Херсонський консервний завод запустили 1932 року з великим томатним цехом, і томатний сік був у його асортименті.
Яким сік надходив із заводу
У стандарті 1941 року томатний сік названо «натуральним» — вичавленим зі стиглих помідорів. Солі в складі немає. Технологи писали, що сік консервують у натуральному вигляді й лише іноді додають трохи солі, до відсотка. А «Книга про смачну та здорову їжу» радила охолодити сік і приправити сіллю та перцем, перш ніж подавати.
Окремий сік «із сіллю» є в останньому радянському стандарті 1991 року, і то лише першого ґатунку. А до того всі солили біля прилавка самі.
Чому в сік додавали сіль?
В помідорах багато глутамату — речовини, яка дає насичений, «м’ясний» смак умамі. Тому томатний сік на смак ближчий до салату, ніж до компоту, а салат без солі здається водянистим.
Сіль приглушує легку гіркоту й завдяки цьому робить решту смаків яскравішими. Дрібка — і сік стає «томатним». Хтось додавав ще й перець.
Як його продавали
Сіль, згадують, була груба, сіра, вічно волога — у баночці або сільничці. Ложечку після розмішування опускали в склянку з водою, і нею користувався наступний. У Львові ще в 90-х ложечку, бувало, прив’язували до прилавка, щоб не забрали.
Склянка томатного соку коштувала близько 10 копійок, березового — 8, яблучного й виноградного — дорожче, залежно від місця й року. Томатний був одним із найдешевших, тому його брали мимохідь, до пиріжка.
А що тепер
В Україні правила дозволяють робити томатний сік і з сіллю, і без, можна навіть із прянощами та травами. У крамниці часто трапляється вже солоний: в одному з популярних соків «з сіллю» солі близько половини відсотка. Тому багато хто сьогодні п’є його без додатків, а сільничка залишилася для домашнього соку й для тих, хто любить солоніше.
Чому томатний сік хочеться пити в літаку
Lufthansa якось помітила, що томатного соку пасажири випивають майже стільки ж, скільки пива. У Корнеллському університеті перевірили: у шумі, як у салоні літака, солодке відчувається слабше, а смак умамі — сильніше. Тож томатний сік у польоті здається смачнішим, ніж на землі. А сіль на висоті, навпаки, відчувається слабше — і сік знову хочеться посолити.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!