Новини України

Церковне свято 27 вересня 2017 року - Воздвиження Хреста Господнього: історія

27 вересня-Свято Воздвиження Хреста Господнього пов'язаний з подією віднайдення та прославлення знаряддя нашого спасіння від рабства гріха і пристрастей.

Церковне свято 27 вересня 2017 року - Воздвиження Хреста Господнього: історія

Знаряддя, яке до спокутного подвигу Спасителя було символом рабської кари, а після Воскресіння Господа стало символом перемоги життя над смертю. .

Воздвиження Чесного Животворящого Хреста - історія свята, передає Ukr.Media.

Історія, пов'язана з Хрестом Господа, не закінчилася на момент розп'яття Ісуса Христа. Можна сказати навпаки – що з Голгофи вона тільки почалася. Основні ж події розгорнулися вже в часи, коли християнська Церква почала робити свої перші кроки у світ.

Після завершення євангельського періоду, а також трагічних для юдеїв подій, пов'язаних з протистоянням Риму, багато святі для християн місця на довгі роки були втрачені. Торкнулося це і місця розп'яття Господа – гори Голгофи, а разом з нею і Хреста Господнього. Так, римський імператор Адріан (117-138), який в принципі був непоганим правителем і дуже любив мистецтво, наказав знищити святі для християн місця. За його велінням Голгофа і Гроб Господній були засипані землею. На штучно створеній насипу був поставлений храм богині Венери і статую бога Юпітера, які входили у великий язичницький пантеон богів і богинь Риму. Після цих змін майже на 200 років святе місце стало язичницьким капищем.

Все почало змінюватися, коли до влади прийшов імператор Костянтин Великий (306-337), згодом – святий рівноапостольний, перший з римських імператорів, що припинив гоніння на християн.

На початку свого шляху до престолу імператор Костянтин повинен був здобути ряд важливих перемог над своїми суперниками. В 312 році він розбив правителя західній частині разделившейся Римської імперії Максентия. Як свідчить Переказ Церкви, незадовго до вирішальної битви з Максентием імператор Костянтин побачив на небі знамення – зображення Хреста з написом «Сім победиши». Після цього бачення імператор Костянтин дійсно здобув перемогу над своїм суперником. Коли пізніше Костянтин урочисто ввійшов у Рим (столицю західної частини Імперії), він наказав поставити свою статую з хрестом у правій руці і написом: «Цим рятівним прапором я врятував місто від ярма тирана».

У 313 році з ініціативи Костянтина був виданий Міланський едикт, за яким християни отримували рівні права з язичниками. Після цього в західній частині імперії гоніння на християн припинилися. На Сході ж Міланський едикт почав діяти трохи пізніше, коли Костянтину вдалося перемогти свого зятя Ликиния, спочатку підписав едикт, але не виконував її постанови. Після того як у 323 році імператор Костянтин став одноосібним правителем всій території Римської імперії, він намірився відшукати головну святиню християн. З цією метою він направив у Єрусалим свою матір – царицю Олену, яка, як і сам Костянтин, була християнкою. Для прискорення справи Костянтин дав цариці супровідний лист до єрусалимському патріархові Макарію.

Прибувши в Єрусалим, Олена наказала знищити язичницькі капища і статуї. Однак головною справою було розшукати Хрест Господній, що було зовсім не просто, так як пройшло вже чимало часу. Місцеве населення, будь то християни чи жиди, не могло допомогти чимось суттєвим – ніхто не знав місцезнаходження Хреста. Лише через деякий час вдалося розшукати одного старого єврея, який розповів, що закопаний Хрест там, де нині стоїть капище богині Венери.

Відразу ж після цього цариця Олена наказала знищити це язичницьке святилище. Після, здійснивши молитву, люди почали вести розкопки в зазначеному місці. Як говорить переказ, незабаром після початку пошуків був виявлений Гроб Господній, а недалеко від нього три хрести, дощечка з написом «Цар Юдейський», зробленим за наказом Понтія Пілата, а також цвяхи, якими Господь був розп'ятий.

Однак після всіх цих знахідок з'явилася нова проблема. Під час пошуків було знайдено три хрести – два з них були тими хрестами, на яких розіп'яли розбійників, а ось один був Хрестом Господа. Постало питання – який саме? Цариця Олена і патріарх Макарій поклалася на волю і милість Божу. Недалеко від місця, де були знайдені хрести, проходила похоронна процесія. Патріарх Макарій, зупинивши процесію, по черзі поклав на покійного кожен із знайдених хрестів. Коли мерця торкнувся істинний Хрест Господній, сталося диво – померлий чоловік ожив. Власне, ця подія і стала свідченням виявлення Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Після цього чуда люди, що прийшли поклонитися Хресту, попросили патріарха Макарія підняти Хрест, щоб можна було його побачити. В той момент, коли патріарх почав піднімати святиню, віруючі стали читати молитву: «Господи, помилуй». Як доносить до нас Переказ Церкви, при знаходженні Хреста відбулося ще кілька чудес. Так, наприклад, від своєї недуги зцілилася одна тяжкохвора жінка. Єврей Юда, який вказав на місце, де був закопаний Хрест, разом із ще кількома євреями увірував у Господа Ісуса Христа і прийняв Таїнство Хрещення.

Роком набуття найбільшої християнської святині став 326 рік від Різдва Христового. Зауважимо, що згодом Юда, який отримав в хрещенні ім'я Киріак, став єпископом Єрусалимським. В роки правління імператора Юліана Відступника (361-363), який намагався відродити язичницьку віру, він прийняв мученицьку кончину.

Рівноапостольна цариця Олена повернулася до Константинополя з частиною Животворящого Хреста Господнього і цвяхами. Імператор Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний храм на честь Воскресіння Христового, в який увійшли і Гріб Господній, і Голгофа. Цей величний храм, що будувався десять років, був освячений 13 вересня 335 року. На наступний же день – 14 вересня (27 вересня за новим стилем) було встановлено святкування на честь Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Необхідно також додати, що у свято Воздвиження Хреста Господнього згадується ще одна важлива подія – повернення святині з 14-річного перської неволі. У сьомому столітті, коли імператором Візантії був Фока (602-610), перський цар Хозрой Другий розбив війська ромеїв (візантійців), розграбував Єрусалим і відвіз з собою Хрест Господній. Повернути святиню вдалося тільки через 14 років, у часи правління імператора Іраклія (610-641). Іраклію вдалося розбити армію царя Хозроя і домовитися з його сином про повернення Хреста Господнього в Єрусалим. Сталося це в 629 році.

Приблизно в 638 році, коли Єрусалим захопили мусульмани, Хрест Господній був розділений на кілька частин, які розійшлися по різних країнах християнського світу. Де-то таких частин збереглося більше, десь менше, але в будь-якому випадку, Господь дав можливість кожному християнському народові отримати свою частину загальної для всіх святині.

Ікона Воздвиження Хреста Господнього

Оскільки іконографія свята присвячена в першу чергу Честнейшему і Животворящому Хресту Господньому, то, природно, він і є центральним зображенням на іконах цього типу.

Є кілька варіацій іконографії цього свята. Загальна композиція іконографії пов'язана з подією віднайдення Чесного і Животворящого Хреста Господнього в Єрусалимі в 326 році. На передньому плані, на напівкруглому амвоні (підвищенні), зображується святий Патріарх Єрусалимський Макарій, який за набуття істинного Хреста Господнього поставив його на огляд всіх віруючих.

З боків від патріарха Макарія, як правило, зображуються служителі Церкви (диякони), які допомагають йому воздвигнути Хрест Господній (іноді вони зображаються з кадилами в руках або підтримують патріарха Макарія під руки). Також в оточенні патріарха (тільки нижче) зображуються віруючі, які дивляться на споруджений Хрест.

По краях ікони свята за традицією зображуються святий рівноапостольний імператор Костянтин Великий і рівноапостольна цариця Олена – головні ініціатори пошуку, виявлення і встановлення свята на честь Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

На задньому плані зображується храм. Залежно від традиції це може бути або великий одноглавий храм, або собор святої Софії Константинопольської. У другому випадку весь сюжет іконографії Воздвиження Хреста Господнього пов'язаний тоді вже не з Єрусалимом, а з Константинополем – а саме, з днем встановлення свята 27 вересня.

Молитва перед іконою свята Воздвиження Хреста Господнього

"Про Пречестний і Животворящий Хрест Господній! Древле убт був єси страти позорния знаряддя, нині ж знамення нашого спасіння повсякчас шановане і прославляемое! Како достойне возмогу аз, недостойний, воспети Тя і како осмілюсь преклонити коліна серця мого перед Спасителем моїм, исповедая гріхи свої! Але невимовне милосердя і людяність Распеншегося на тобі смиренне Відвагу подає мі, та одкрию уста моя воеже Тя славити; сього заради волаю Ти: радуйся, Хресті, Церкві Христові краса і підстава, всієї вселеннія — твердження, християн усіх — сподівання, царів — держава, вірних — притулок, Ангелів слава і оспівування, демонів — страх, губительство і отгнание, нечестивих і невірних — сором, праведних — насолоду, обтяжених — ослаба, захоплюваних — притулок, що заблукали, — наставниче, одержимих страстьми — каяття, жебраків — збагачення, плаваючих — керманич, слабких — сила, у бранех — перемога і подолання, сірих — вірне покровение, вдів — заступниче, дів — цнотливості охорона, ненадеянних — надія, недужих — лікар і мертвих воскресіння! Ти, прообразованний чудотворящим жезлом Мойсея, життєдайне джерело, напаяющий жаждущия духовния життя і услаждающий наші скорботи; Ти — одр, на котрому царствено спочив тридневно Воскреслий Переможець пекла. Заради цього і ранок, і вечір, і полудень прославляю Тебе, треблаженное Древо, і молю волею Распеншегося на Тобі, хай Він просвітить і зміцнить Тобою розум мій, та откриєт в серці моєму джерело любве досконаліші і вся діяння моя і путие мої Тобою осяє, так вийму величаю Пригвожденнаго на Тобі гріх моїх заради Господа Спасителя мого. Амінь".

Молитва Чесному і Животворящому Хресту Господньому

"Хрест Чесний, зберігач душі і тіла буди мі: чином своїм біси низлагая, вороги відганяючи, пристрасті і через благоговіння даруючи ми, і життя, і силу, сприянням Святого Духа і чесними Пречистая Богородиці благаннями. Амінь".

 

Останні новини
Зараз читають
Схожі новини