Хлопець відтворив картіну Мони Лізи з опалого листя
Хлопець з допомогою повітродувки створив з листя збільшену копію Мони Лізи. Відео.
Митець, озброївшись лише повітродувкою для листя, з цього самого листя, зміг відтворити приголомшливу збільшену копію відомої картини в світі, інформує Ukr.Media.
Натан Уайберн (Nathan Wyburn) поділився в Мережі своєю неймовірною роботою у вигляді Мони Лізи Леонардо да Вінчі. Цією своєю картиною на газоні він вирішив нагадати про те, що вже настала осінь, а це означає, що саме час привести в порядок задні двори будинків, а також власні (або чужі) садочки.
Версія знаменитого полотна Уайберна, створена на галявині в Річмонді, на південно-заході Лондона, складається зі знаменитої посмішки і складених рук жінки, яка позувала Да Вінчі.
Оригінальна картина, яку Да Вінчі створив в 1503 році, на даний момент знаходиться в Луврі в Парижі. Відома як La Gioconda (італійською мовою), Мона Ліза часто асоціюється як символ емоційної загадки, і багато в чому завдяки її незвичайній посмішці.
Портрет спочатку багатьом здається з милою посмішкою, навіть, можливо, жінка дивиться з якоюсь легкою насмішкою, але чим довше дивишся на картину, тим більше здається, що це і не посмішка зовсім, а вираз обличчя, просочений сумом.
Вважається, що моделлю при написанні твору послужила Ліза Герардіні, дружина торговця шовком з Флоренції Франческо дель Джокондо, саме їй і належить цей портрет. Позувала ж вона майстру в проміжку з 1503 по 1505 рік.
Про життя Герардіні відомо не так багато, тільки те, що народилася вона у Флоренції в знатній родині, рано вийшла заміж за торговця тканинами, народила шістьох дітей і, по всій ймовірності, вела розмірене життя середнього класу епохи Відродження.
Вчені припускають, що Франческо дель Джокондо замовив портрет у Да Вінчі, щоб відзначити або вагітність його дружини, або купівлю будинку десь у 1502 або 1503 роках.
Після смерті чоловіка Герардіні стала черницею. Вона померла в 1542 році у віці 63 років і, як стверджують італійські вчені, які виявили її останки, була похована під підлогою колишньої церкви флорентійського монастиря святої Урсули.