Таку дату обрали невипадково, адже 30 квітня православна церква вшановує преподобного Зосиму Соловецького, в народі відомого також як Зосима Пасічник. Найбільше він відомий як один із засновників Соловецького монастиря, але у старовину на Русі його вважали ще й покровителем пасічників. Зазвичай на Зосиму виносили вулики на пасіку, якщо дозволяла погода. Тому й прозвали цього святого пасічником, інформує Ukr.Media.
Незважаючи на горде звання «міжнародний», День свічника відомий в основному в російськомовному інтернеті, адже заснували його з ініціативи однієї з російських майстерень по виготовленню свічок в 2017 році. Основне завдання свята — розповісти якомога більшій кількості людей про особливості свічкового виробництва, збільшити популярність цього ремесла і допомогти майстрам з різних країн налагодити професійні та дружні стосунки.
Історія свічок йде корінням в старовину: відомо, що їх робили у Стародавній Греції, Римі, Китаї, Індії і Тибеті. Для виготовлення свічок використовували бджолиний або рослинний віск, а в деяких регіонах — тваринний жир. В деяких частинах Європи, Близького Сходу та Азії майстерність виготовлення свічок почала розвиватися тільки в Середні століття, тому що для освітлення там традиційно використовували масляні лампи.
Сьогодні свічки робляться в основному з парафіну, тому що цей матеріал недорогий і має низьку температуру плавлення. Декоративні гелеві свічки роблять з гліцерину в суміші з желатином, а для виготовлення церковних свічок досі використовують бджолиний віск. Як джерело освітлення свічки сьогодні застосовують хіба що при відсутності електрики, в основному ж у сучасному суспільстві свічкам відведена декоративна і ритуальна роль.
