У кіно вона грала простих жінок з народу, добрих, вірних і чесних, її називали еталоном краси слов'янського типу, а в негативних ролях Лучко просто неможливо було уявити. За кадром вона теж завжди залишалася незмінно доброзичливою і променистою, і ніхто не підозрював про те, як була оманлива її зовнішність, і що насправді відбувалося у неї в душі, інформує Ukr.Media.
Клара Лучко завжди виглядала і поводилася так, як ніби була спадковою дворянкою. Але насправді дворян в її роду не було, вона народилася в селище Чутове Полтавської області. Оскільки батько був директором радгоспу в одному районі, а мати — головою колгоспу в іншому, вихованням дочки їм займатися було ніколи, і дівчинку виростила її тітка, неграмотна баба Кіля.
З дитинства Клара (названа на честь революціонерки Клари Цеткін) росла дуже замкнутою і відлюдною, а спілкуванню з однолітками воліла книги. Але ще в школі вона почала займатися в драматичному гуртку і мріяла стати актрисою. У школі її дражнили "жирафою" через високий зріст і нескладної фігури. У 6-му класі Клара закохалася в 9-класника і, щоб привернути його увагу, стрибнула з парашутом з вишки. Хоча на її обранця це враження не справило, дівчинка не пошкодувала про своє рішення.
"Зате завдяки такому вчинку я відчула величезну насолоду від польоту",- говорила вона.
Вона завжди справляла враження дуже м'якої, жіночної і боязкої дівчини, але зовнішність була оманливою. За цим фасадом ховався вольовий і стійкий характер. Сама про себе Клара говорила:
"Я сама із запорізьких козаків. Прізвище моє має військове походження. "Лучко" — це від слова "лучник", тобто стрілець з лука. Щось є в характері таке, що дає розправити спину, так і відчуваю по життю — мене важко зігнути. Щоб я звання або ордена просила? Та не потрібні вони мені. Головне, що тебе приймають глядачі — їх не обдуриш".
І за себе вона могла постояти при необхідності.
Якби не її завзятість і наполегливість, глядачі ніколи б не побачили її на екранах. Коли Клара Лучко вступала до ВДІКу, конкурс проходив у 3 етапи, і до останнього допускали тільки 12 осіб. Клара виявилася 13, але зуміла переконати комісію дати їй шанс. Навіть її український акцент не завадив їй стати студенткою цього вузу, правда, педагог з техніки мови поставив їй жорстку умову: або вона позбавляється від акценту, або буде відрахована. Клара з ранку до ночі займалася, декламувала вірші, зачитувала великі уривки прози, і на іспитах показала блискучий результат! ВДІК вона закінчила з червоним дипломом.
На її характер звернули увагу і педагоги Сергій Герасимов і Тамара Макарова, на курсі яких Клара Лучко вчилася у ВДІКу. Одного разу Макарова порівняла свою ученицю з квіткою петунією.
"Поруч з ВДІКом була клумба, і я попросила показати цю невідому мені петунію. І бачу — чахлий, засохлий, нещасний блідо-бузковий грамофончик, який пробивається з розтрісканої землі. Я зрозуміла, що мій педагог говорила про мій характер…",- розповідала Клара.
Можливо, саме завдяки своєму характеру вона і виглядала так переконливо в ролі Даші Шелест в "Кубанських козаках". Ця робота перетворила 25-річну актрису в лауреата Державної премії і зірку всесоюзного масштабу, фільм подивилися понад 40 млн глядачів, а справжні Кубанські козаки так повірили її героїні, що вручили актрисі грамоту "Почесна Козачка". У місті Курганінську їй поставили пам'ятник: сніп пшениці, обвитий кінострічкою з написом:
"Стела на честь великої актриси Клари Степанівни Лучко".
Сама вона була вкрай здивована таким успіхом — говорила, що ніякого характеру не створювала, просто грала саму себе в пропонованих обставинах.
Нею захоплювалися тисячі глядачів і в СРСР, і за кордоном, де вона побувала в 1953 р. з фільмом "Повернення Василя Бортникова". На Каннському кінофестивалі радянська актриса викликала фурор, від неї були в захваті художники Пабло Пікассо і Фернан Леже. А сама вона знову не відчувала з цього приводу ні гордості, ні захоплення:
"Протягом усього життя мені присуджували величезну кількість титулів і регалій. І "жінка тисячоліття", і "жінка Америки", "жінка Індії", але я завжди посміхаюся, отримуючи ці нагороди. Це ж не можна сприймати всерйоз. Звичайно, це просто умовності, і ставитися до них треба відповідно".
Здавалося, до 40 років вона була улюбленицею фортуни. Але після цього рубежу в її житті настав новий, дуже важкий період. У 1960-х після інфаркту пішов з життя її 54-річний чоловік, актор Сергій Лук'янов. Актриса залишилася одна з маленькою дочкою, до того ж в її кар'єрі після гучного успіху настало довге затишшя. І хоча великих ролей їй більше не пропонували, Клара Лучко бралася за будь-яку роботу — вона вважала, що акторська професія не терпить простоїв, і намагалася не втрачати творчої форми.
Така стратегія принесла плоди: коли актрисі було вже 54, вона зіграла 40-річну головну героїню у фільмі "Циган", а через 6 років — у продовженні, "Повернення Будулая". Почався новий виток її популярності, такого успіху у неї не було навіть в молодості. А через 8 років після відходу чоловіка вона познайомилася з журналістом і письменником Дмитром Мамлєєвим, з яким знову знайшла особисте щастя.
Про те, що творилося у неї в душі, не знав ніхто. Вона була стриманою, делікатною і скромною людиною і вважала неприпустимим скаржитися на свої труднощі, переживання і хвороби. Актриса говорила, що коли була не в дусі, просто не виходила з дому. Тому ніхто ніколи не бачив її в сльозах, в поганому настрою, без посмішки на обличчі. Напевно, стан гармонії з собою і навколишнім світом дозволяв їй залишатися завжди такою органічною і на екрані, і за кадром.
До останніх днів актриса чудово виглядала. На публіці вона з'являлася в незмінних елегантних нарядах і капелюшках, вражаючи всіх аристократизмом манер, а на питання про секрет її краси і молодості відповідала, що сама все робить по дому, миє підлоги і готує, а на дачі вирощує квіти. А головним рецептом краси вважала те, що ніколи нікому не заздрила і не бажала зла.
26 березня 2005 р. серце Клари Лучко перестало битися. Вона пішла на 80-му році життя, причиною лікарі назвали тромб, що відірвався. Про її погане самопочуття ніхто не здогадувався, адже вона ніколи не скаржилася на здоров'я, тому її відхід став для багатьох справжнім шоком. Вона залишила після себе десятки чудових ролей в кіно і добру пам'ять всіх, хто її знав. Актриса Людмила Хітяєва говорила про неї:
"Головний заповіт, який залишила нам Клара Лучко — поспішайте робити добро. Ми завжди брали з неї приклад і як з актриси, і як з людини, яка все своє життя присвятила служінню людям".
