Єфросиніна називає це еволюцією свідомості, і тут важко сперечатися. Століттями шлюб залишався цілком прагматичним інструментом виживання — таким собі легальним способом отримати статус і дах над головою. Зараз, коли у тебе є диплом, кар'єра і власний рахунок, виходити заміж, щоб банально не пропасти поодинці, стало якось неактуально. Застарілий сценарій, де амбіції закінчувалися вибором шпалер у дитячу, просто дав тріщину, інформує Ukr.Media.
Замість того, щоб радіти самому факту наявності партнера в домі, на перший план виповзли складніші матерії: емоційний інтелект і симетрія в побуті. Звучить прозаїчно, але тут криється головний нерв. Ніхто більше не хоче працювати безкоштовним «менеджером життя» для дорослого чоловіка. Обслуговувати чужий психоемоційний стан — це повноцінна друга зміна, за яку навіть не виписують премію.
Маша влучно підмічає два тригери, які закрили цю епоху. Перший — соцмережі. Вони швидко продемонстрували, що снідати самій десь у Лісабоні — це нормально, і відсутність бойфренда не робить тебе неповноцінною. Другий тригер, значно болючіший, — війна. Українки просто змушені були стати собі і тилом, і фронтом. Приймати жорсткі рішення, збирати розкидане життя наново і вигрібати наслідки без жодного міфічного «сильного плеча».
І справа зовсім не в тому, що інститут стосунків скасовано. Ми просто розлюбили погані стосунки. Ті, де партнерство розбивається об хронічно невимиту чашку, а любов мутує у звичку тягнути все на собі. Сучасна жінка більше не шукає класичну «опору», про яку так любили писати в романах минулого століття. Їй скоріше потрібна чоловік, поруч з яким життя стане хоча б трохи цікавішим, ніж без нього. Бо все інше вона, здається, вже непогано робить сама.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!