Кондратюк пояснив чому "Квартал 95" приречений і втрачає свою актуальність

Знаєте, є такі новини, які звучать як очевидний діагноз, але коли хтось проговорює його вголос, стає навіть трохи смішно. Кондратюк вирішив препарувати кризу «Кварталу 95».

Справа ж не в тому, що жарти раптом стали інакшими. Річ у тім, що головна мішень для сатири пересіла з концертного залу в крісло на Банковій. Уявіть собі проєкт, який роками тримав рейтинги на тому, що безжально (чи принаймні з претензією на це) розносив владу, а потім ця влада стала їхнім колишнім босом. Це вже не комедія, це якесь поп-культурне замкнене коло.

Власне, Кондратюк сформулював це максимально прямо:

«Думаю, що в "95-му кварталі", — це моя така думка... По-перше, пропав основний артист, він став чомусь Президентом. А по-друге, їхня "фішка" була — критика влади, а зараз влада — це їхній колишній артист. Це нонсенс. А гумористами вони ніколи не були в сенсі чистого гумору, який ніяк не прив'язаний».

Якщо відкинути іронію, то пастка студії очевидна. Тобі треба постійно жартувати так, щоб випадково не зачепити власний фундамент.

Продюсер навіть підкинув ідею для реанімації шоу — видати жорсткий, зубастий концерт із критикою нинішньої влади. Уявила собі цей прайм-тайм. Такий собі акт публічного самоспалення в ефірі національного марафону. Кондратюк теж реаліст, тому одразу уточнив: після такого перформансу колектив ризикував би залишитися взагалі без нічого.

Щодо самого стилю, то тут Ігор Васильович зізнався, що ігнорує випуски студії ще з 2005-го. Каже, надто грубо, ніяких тобі інтелектуальних тонкощів. Як еталон згадав одеську школу — Філімонова, Делієва, Барських. Ностальгія за часами, коли верхом комедії був чоловік із накладними вусами, який смішно падає в комуналці, — це теж своєрідний симптом нашої втоми від реальності, де сатира давно програла новинам.