Чому чоловіки в Індії та арабських країнах ходять, тримаючись за руки, а чоловікові з дружиною так не можна

Ділова зустріч у Саудівській Аравії, до кабінету заходить відвідувач, і господар схоплюється з місця, обіймає його, цілує, а потім саджає поруч і пів години тримає за руку, поки їм несуть каву. Іноземець може подумати, що зустрілися рідні брати. А потім виявляється, що ці двоє бачать один одного вперше.

На вулицях Індії, Саудівської Аравії чи Марокко дорослі чоловіки, які йдуть за руку або обійнявшись за плечі, — звичне явище. Для європейського туриста це здається незвичним, адже в західній культурі такі жести асоціюються з романтикою. Але там, де ми вбачаємо таємний зміст, місцеві мешканці бачать просту дружбу й довіру.

Мова довіри в різних культурах

У консервативних суспільствах дотики мають зовсім інші межі. В Індії чи Марокко друзі однієї статі можуть спокійно йти за руку. Марокканське чоловіче рукостискання нерідко триває протягом усієї розмови, а в Еміратах друзі можуть вітати один одного дотиком носів.

Релігія тут ні до чого, ця традиція однаково поширена і серед мусульман, і серед індуїстів в Індії, і навіть у китайській глушині, осторонь великих міст, де молоді люди однієї статі теж ходять за руку.

Чому чоловікам можна, а парам — не можна?

У багатьох із цих країн діє суворе правило: публічні дотики між чоловіком і жінкою неприпустимі. В Індії навіть законному подружжю не варто триматися за руки на людях. А в Саудівській Аравії побачити на вулиці чоловіка й жінку, які торкаються один одного, майже неможливо.

Історично в багатьох традиційних суспільствах спілкування між статями поза родиною було суворо обмежене.

Через це дозвілля найчастіше проводили в компанії своєї статі. У Саудівській Аравії кав'ярні тривалий час заповнювали тільки чоловіки, а в Еміратах хлопці та дівчата з певного віку проводять час окремо. Саме чоловіче коло ставало головним місцем для спілкування, підтримки й міцної дружби, яку висловлювали, зокрема, через обійми. Водночас жінки теж тактильні: марокканські та індійські дівчата під час зустрічі цілують одна одну в щоки й гуляють, тримаючись за руки.

А проте раніше так було скрізь

Уявлення про те, що дорослим чоловікам можна щонайбільше поплескати один одного по плечу, сформувалося на Заході не так давно.

На старих американських світлинах від 1850-х до 1940-х років можна побачити чоловіків, які сидять впритул одне до одного, тримаються за руки або обіймають друзів. У ті часи такі жести означали винятково щиру дружбу. Традиційно чоловіки ходили за руку і на півдні Європи, наприклад, в Італії.

В українській культурі теж є приклади міцних обіймів без підтексту. На Великдень поблизу церкви здавна було заведено христосуватися: усі знайомі й незнайомі чоловіки, зустрічаючись, щиро обіймалися й тричі цілувалися. Та й багато хто згадує, як у юності хлопці спокійно ходили обійнявшись, і нікому це не здавалося дивним.

Лише приблизно з середини XX століття в західних суспільствах фізична близькість між чоловіками стала міцно асоціюватися з романтичними стосунками.

Як не помилитися туристу

Різниця в мові жестів часто призводить до незручностей. Те, що у Франції вважається звичайним вітанням — поцілунки в щоку між чоловіками на півдні країни, — у непідготовленого гостя викликає подив.

Якщо під час подорожі країнами Сходу чи Північної Африки місцевий мешканець узяв вас за руку або довго не відпускає долоні під час розмови — це знак щирої прихильності.

Визначати романтичні вподобання людини за тим, що вона тримає друга за руку, у таких культурах безглуздо. Значно важливіше запам'ятати інше: тривалі рукостискання доречні лише з людьми своєї статі, а ось від вияву почуттів до власної дружини чи чоловіка на вулиці краще утриматися.