Ноги японської дівчини на нічній вулиці міста.

Стиль життя азіатів, і японців зокрема, — це вічна тема для обговорень і засуджень. Їм прилітає буквально за все: за дивні традиції, божевільний графік роботи, побут і навіть за зовнішність, інформує Ukr.Media.

Останній хіт у списку претензій від диванних критиків — ноги японських дівчат. Мовляв, як так: обличчя — наче у лялечок, фігури точені, а ноги — криві?

Звісно, чіплятися до форми ніг — справа невдячна, адже це все індивідуально. Але диму без вогню не буває, і стереотип про японські ноги виник не на порожньому місці.

Що таке О-кяку?

У Країні вранішнього сонця навіть є спеціальне слово для цього явища — «О-кяку» (O脚). Тут все просто: «кяку» — це ноги, а літера «О» натякає на їхню форму.

Йдеться про так зване варусне викривлення, коли при зімкнутих п'ятках коліна не торкаються одне одного. Іноді буває й Х-подібна форма (коли коліна разом, а п'яти нарізно), але саме О-кяку — це та сама фішка, яку приписують більшості японок.

Усі люди народжуються з трохи «О-подібними» ногами, але до 6 років це зазвичай минає.

А от у Японії ця особливість часто затримується на все життя. Чому?

Версія №1: Винне кімоно та мода на «кавай»

Існує теорія, що корінь зла криється в традиційному гардеробі. Кімоно — одяг красивий, але підступний. Вузький крій змушував жінок дріботіти маленькими кроками, завертаючи носки всередину, щоб поли одягу не розліталися.

Ця звичка сформувала специфічну ходу — учімата (носками всередину), яка історично вважалася верхом жіночності та милоти (того самого «каваю»). Навіть сьогодні багато японок, маючи абсолютно рівні ноги, ставлять їх так, що вони здаються кривими — просто тому, що це вважається милим!

У чоловіків такої проблеми не було: їм дозволялося показувати ноги, та й кімоно у них було вільніше.

Цікаво, що у сусідок-кореянок ноги значно рівніші. Чому? Одна з версій — їхній традиційний одяг (ханбок) був широким і не змушував «клишонопити».

Версія №2: Підлога як стиль життя

Одяг навряд чи може викривити кістки дорослій людині. Тут в гру вступає — традиція сидіти на підлозі.

Японці століттями жили на татамі. Їли, писали, відпочивали — все на підлозі. Їх привчали до цього з пелюшок, і вони сиділи в позі сейдза годинами. Для формування дитячого скелета це справжнє випробування.

Ще гірша ситуація з іншими позами. Чоловікам щастило більше — їм дозволяли сидіти «по-турецьки» (агура). А от жінкам така «розкіш» була заборонена — непристойно! Дівчаткам доводилося викручуватися:

  • сидіти, підігнувши ноги під себе;
  • або використовувати так звану «позу сестри» (ноги вбік);
  • чи «позу шуліки» (те саме, що ми називаємо W-позою, коли ноги розпластані по боках).

Лікарі кажуть, що саме ця звичка сидіти в W-позі з дитинства буквально вивертає тазостегнові суглоби та коліна, формуючи те саме викривлення.

Версія №3: Генетика та раціон

Не все можна списати на звички. По-перше, генетика. У представників монголоїдної раси будова колінного суглоба та великогомілкової кістки анатомічно трохи відрізняється від європейської, що робить їх більш схильними до О-подібного викривлення.

По-друге, історично раціон японців був бідним на кальцій та білок (молочка та м'ясо були рідкістю). Це могло призводити до слабкості кісток у дитинстві, а постійне сидіння на підлозі просто «довершувало» справу, фіксуючи викривлення.

Що у підсумку?

«Криві» ноги японок — це гримуча суміш генетики, історичного дефіциту вітамінів та жорстких традицій сидіння на підлозі, які деформували суглоби з раннього дитинства. А ще — це свідомий вибір пози (учімата), бо для них це просто красиво.

Тож поки ми дивуємося, самі японки не надто переймаються, а індустрія краси в Японії успішно продає спеціальні устілки та тренажери для виправлення О-кяку. Кожному своє!