Він виглядає як цибулина, яка вирішила відростити собі зачіску кропу, але застрягла на стадії селери. Знайомтеся, це фенхель. Овоч, повз який більшість із нас проходить з абсолютно кам'яним обличчям, бо просто не знає, з якого боку до нього підступитися. А дарма, адже Середземномор'я подарувало нам справжній гастрономічний скарб, інформує Ukr.Media.
Головна проблема фенхелю — це його смак. Для одних це свіжість Середземномор'я, для інших — жахливий флешбек з дитинства, бо він пахне пектусином, анісом і лакрицею одночасно. Але перш ніж кривитися, згадайте італійців. Вони їдять його тоннами, і виглядають при цьому чудово. Може, вони щось знають?
У Середньовіччі фенхель вішали над дверима разом зі звіробоєм. Вважалося, що цей дует намертво блокує вхід для відьом. Логіка проста: якщо ефірні олії фенхелю відлякують комах (а це чиста правда, блохи його ненавидять), то, може, і нечиста сила не сунеться?
Фенхель — це один із трьох китів (разом з полином і анісом), на яких тримається рецепт абсенту. Так-так, «Зеленої феї», якою надихалися Ван Гог і Гемінґвей. Тож у цій невинній цибулині тече кров богемного життя.
Ви помічали, що в індійських ресторанах на виході часто стоїть мисочка з якимось насінням у цукрі? Це фенхель. Його жують не просто так. По-перше, він працює краще за будь-яку жуйку, вбиваючи запах часнику та цибулі. По-друге, він добре допомагає травленню — шлунок скаже вам «дякую».
А ще в давнину бідняки й ченці жували насіння фенхелю під час посту, щоб обдурити шлунок. Він реально приглушує відчуття голоду. Тож якщо ви на дієті — знайте про це.
Якщо вас лякає різкий анісовий запах, не їжте його сирим (хоча тонко нарізаний салат з апельсином — смакота). Запечіть його. Наріжте часточками, збризніть оливковою олією, лимонним соком, присипте сіллю — і поставте в духовку. Ваш гастрономічний світ трохи розшириться.
У духовці агресивний аніс зникає, фенхель карамелізується і стає солодкуватим, ніжним і пряним. Він ідеально дружить з жирною свининою і рибою.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!