Чи варто робити глибоке перекопування городу

Чи настільки вже потрібне ґрунту глибоке перекопування, як вважається? Чому з часом навіть та земля, за якою ретельно доглядали, стає бідною і втрачає свої властивості? Можливо, у всьому винне ваше надмірне завзяття, інформує Ukr.Media.

Деякі городники відмовляються від перекопування ділянки, причому як навесні, так і восени. Вони відзначають, що їх, на перший погляд, занедбана ділянка поступово набуває здоровий вигляд, змінюється склад ґрунту, його структура і кількість мешканців, що живуть у ньому. Майже усі, хто проти перекопування, з жахом згадують наслідки глибокої обробки ґрунту, постійний пил на ділянці та відсутність багатих врожаїв. У чому ж справа?

Тонка межа між ґрунтом і землею

Захоплені відгуки про ґрунт на своїй ділянці ці люди почали висловлювати не відразу. Відмінні результати були досягнуті протягом як мінімум 4-5 сезонів. Хоча протягом усього цього періоду від сусідів і знайомих городники чули лише докори в тому, що вони псують ділянку, що незабаром уся вона вкриється бур'янами, земля перетвориться на "бетон" і т. д. Зазвичай відмовитися від перекопування людей змушує небажання втрачати землю і, як наслідок, урожай, а також побоювання стосовно бур'янів.

Важкі земляні роботи, здається, назавжди пішли у минуле. Максимум, що використовують власники "цілинних" земель — це плоскоріз Фокіна і легкі граблі. Лопата тепер не потрібна, достатньо її міні-аналога, більше схожого на совок. Основний закон, який вивели городники-експериментатори — ґрунт не повинен бути "пухнастим" і пухким, він повинен міцно "тримати форму" і його слід замульчувати.

Особливо гострі проблеми з обробленим ґрунтом виникають у дачників у посушливі роки:

• навіть на нижніх водоносних горизонтах до кінця спекотного літа не залишається води, і рослини гинуть від нестачі вологи;
• перекопані ділянки часто "страждають" від сезонних коливань температур, коли після вологої й дощової весни настає спекотне та тривале літо. Верхній шар ґрунту у цьому випадку висихає, земля лежить шарами та вкривається тріщинами.

Городники, які проти глибокого перекопування після кожного дощу лише трохи розпушують ґрунт на глибину 2-4 см. У такий нехитрий спосіб вони створюють захисний шар, що не дає ґрунту стати занадто сухим. Ось вони й отримують те, що капуста і картопля, які зросли за таких умов, мають більш здоровий вигляд, ніж на сусідніх ділянках.

Кроти як індикатори посухи

Визначити, якою буде погода влітку, допоможуть кроти. Досить придивитися до грудочок землі, які підсліпуваті мешканці саду викидають назовні з настанням весни. Якщо за напрямком вони "спрямовуються" вгору (тобто тварина риє ходи у бік поверхні), то літо буде вологим. Якщо ж навпаки, ходи спрямовуються вниз — сухим і без дощів.

Дідівські методи розпушування

Як стверджують городники, які випробували нові методи розпушування, новими їх можна назвати лише умовно. Наприклад, спосіб висадки розсади капусти "під ломик" відомий дуже давно і зміст його полягає у проробленні лунки у розбороненій грядці на глибину, що відповідає довжині коріння рослин. Розсаду заглиблюють у неї на 4-6 см і поливають водою з лійки без насадки. Ґрунт, розташований з країв ямки, змивається вниз, і мул, утворений сумішшю ґрунту та води, утримує коріння.

Якщо ґрунт розпушений лише на кілька сантиметрів завглибшки, то під час посадки "під ломик" його не потрібно часто і рясно поливати. Адже саме цей метод не порушує отримання корінням вологи з нижніх водоносних горизонтів.

У такий спосіб можна висаджувати розсаду майже усіх відомих культур — рослини швидко приживаються і дають багатий урожай. Під час висадки розсади з закритою кореневою системою досить викопати маленьку лунку, точно за розміром грудки землі, поставити у неї саджанець і засипати наполовину ґрунтом. Після цього потрібно полити висаджену рослину і засипати лунку ґрунтом до країв. Ще раз поливати не варто.

Звичайно, такий "індивідуальний" підхід відрізняється від масового висаджування розсади у ряд, але і врожай виправдовує витрати.

Найголовніше — мульча

Тим, хто вирішив відмовитися від глибокого перекопування ґрунту, слід вибирати органічну мульчу. Саме вона краще за все підходить для саджанців і молодої розсади. Втім, для швидкого вкорінення живців, які потребують частого поливу, оптимальним варіантом стане мульча з річкового піску, насипана шаром у 5-7 см. Річковий пісок краще пропускає вологу, спрямовуючи її відразу до коріння. Органіка таких властивостей не має — вона не пропускає воду, поки не вбере її усю.

І нарешті, відмінним замінником мульчі може бути газон, який зрідка підкошують. Не потрібно прибирати скошену траву: після перепрівання вона живитиме коріння і буде їжею для дощових черв'яків. Природне зростання трави допоможе грядкам надовго запастися поживними речовинами.

Правильна розмітка ділянки

Важливу роль у формуванні "необроблюваного" городу відіграє і кількість грядок, і стежок між ними. Спочатку вздовж периметра городу слід протоптати рівну доріжку, щоб можна було під'їжджати з тачкою до будь-якого його місця. Потім слід намітити напрямок грядок і почати "підкорення" городнього простору за допомогою плоскоріза.

Сформувавши кілька грядок, слід розрівняти поверхню невеликими граблями, залишаючи невисокі бортики. Може здатися, що ґрунт на нових грядках миттєво висихає, але це стосується лише поверхневого, 3-5-сантиметрового шару. На більшій глибині волога залишається, що дозволяє вирощувати моркву, цибулю і багато інших культур.

У перший рік після збирання врожаю потрібно сіяти сидерати (гірчицю, фацелію або гуньбу), щоб на ґрунті утворилося поживне "покриття" на зиму. Вже наступної весни ґрунт "задихає на повні груди" і стане м'яким.

Можливо, комусь подібні методи здадуться неприйнятними: вони підходять не для всіх кліматичних зон. Але зрозуміло одне — глибоке розорювання земель з часом призводить до їх виродження. Тож господарювати потрібно з розумом!