Помідори стоять розкішні, як на виставці. Стебла товсті, завбільшки з палець, листя величезне, темно-зелене, верхівки кучеряві, а пасинки лізуть з усіх щілин. Гордість розпирає, правда ж?
А потім ви бачите, що квітів мало. Ті, що є, якісь кволі або взагалі осипаються. Зав’язі майже немає. Ваші томати зажирували.
Рослина отримала гарні умови: тепло, волого, їжі (особливо азоту) від пуза. У такій ситуації томат "думає": а навіщо мені напружуватися, плодити насіння і залишати потомство? Мені й так добре, буду рости вшир.
Ситуацію можна виправити. Головне — не наробити помилок, рятуючи кущі, бо класичні поради іноді можуть їх добити. Проведемо грамотний чекап.
Ховаємо гній і обережно "промиваємо" землю
Головна проблема жирування — надлишок азоту. Якщо ви щедро заклали в лунки перегній, поливали кущі трав’яними "вонючками", курячим послідом чи селітрою — треба закінчувати. Жодних підживлень "для росту".
Але що робити, якщо ви вже додали туди зайвого? Азот, особливо в нітратній формі, рухливий у ґрунті. Щоб прибрати його від рослини, можна зробити промивний полив. Один раз дуже рясно і глибоко залийте грядку водою. Це вимиє надлишок азоту в нижні шари ґрунту, куди основне коріння томата дістає гірше.
Врахуйте, що вода разом з азотом вимиє в недосяжні глибини ще й кальцій. А нестача кальцію на фоні різких стрибків вологості — це стовідсоткова гарантія вершинної гнилі. Тому, якщо влаштували грядці такі водні процедури, обов’язково через кілька днів дайте томатам кальцій по листу (наприклад, хелат кальцію), щоб потім не викидати гнилий урожай.
Пастка з обрізанням
Логіка підказує: якщо забагато бадилля — треба його обрізати. Масове видалення зеленої маси — це колосальний стрес. Як реагує рослина на загрозу життю? Правильно, починає з подвоєною силою нарощувати нове листя, заганяючи себе в нескінченний цикл регенерації. А величезні рани від виламаних товстих пасинків у вологій теплиці — це відкриті двері для сірої гнилі та фітофтори.
Тож видаляйте пасинки, поки вони маленькі (3-5 см). Нижнє листя знімайте поступово — по 1-2 листочки за раз. Відкривайте квіткові китиці для світла і повітря, але не залишайте кущ голим.
Іілюзія "сухого пайка"
Часто радять: "Припиніть поливати жируючі томати, влаштуйте їм стрес, хай злякаються і почнуть в’язати плоди".
В умовах нашого липня, коли на сонці може бути +35°C, це найгірше, що можна придумати. Величезний м’ясистий кущ випаровує літри води. Якщо ви пересушите землю, рослина звариться через порушення терморегуляції.
Поливайте рідше, але зважайте на свій ґрунт. На піску вода йде швидко, там пересушувати небезпечно. На важких глинистих ґрунтах глибокий полив може створити безкисневе болото на глибині штика лопати, і коріння задихнеться. Шукайте баланс: земля має просихати зверху, але не перетворюватися на бетон.
А може, це взагалі не жирування?
Перш ніж бігти за добривами, зробіть дві речі:
Тест на шкідників. Ви впевнені, що квіти осипаються від "жиру"? Підставте білий аркуш паперу під квіткову китицю і легенько потрусіть її. Якщо на папір впали і побігли крихітні, ледь помітні "рисочки" — це трипс.
Але є ще один невидимий ворог — павутинний кліщ. Його ви на папір не витрусите. Беріть лупу і роздивляйтеся зворотний бік нижніх листків: якщо там є мікроскопічна павутинка і крихітні крапки — це він.
Обидва ці паразити висмоктують соки з квітконіжок. Рослина при цьому стоїть зелена і потужна. Спочатку рятуйте кущі від шкідників, а потім вже думайте про врожай.
Подивіться на термометр. Якщо вдень у теплиці вище +32°C, а вночі температура не падає нижче +20°C, пилок стає стерильним. І тут рослина має повне право нарощувати вегетативну масу — вона просто створює тінь для власного коріння, щоб вижити в спеку.
Що робити? Провітрювати наскрізь, накинути затіняючу сітку і... чекати серпневих прохолодних ночей.
Але чекати на цю прохолоду можна лише тоді, коли ви паралельно починаєте профілактику фітофторозу. Бо прохолодні ночі плюс конденсат у теплиці — це ідеальні умови для грибків. Якщо не обробляти кущі біопрепаратами чи міддю, довгоочікуваний серпень не принесе врожай.
Чим годувати
Якщо шкідників немає, спека спала, а томат усе ще "на масі", йому потрібен сигнал переключитися на цвітіння. Для цього дають фосфор і калій (наприклад, монофосфат калію).
Тут криється небезпека осмотичного шоку. Якщо ви вже перегодували землю гноєм чи селітрою, рівень солей у ній зашкалює. Якщо в цю землю влити ще й мінеральну сіль (монофосфат), концентрація стане такою, що земля почне витягувати воду з коріння. Тому підживлюйте калієм лише після того, як зробили рясний промивний полив, і бажано зменшеною дозою (10 г на відро води).
Народні методи:
Зола. Всі її люблять. Але як дізнатися, чи можна її сипати? Зазирніть у свій чайник. Якщо там постійно утворюється білий накип, ваша вода зі свердловини — жорстка (лужна). Якщо ви при цьому не закислювали свій ґрунт роками (наприклад, хвойним опадом чи кислим торфом), то попіл — який теж є сильним лугом — зробить тільки гірше. Ви поллєте лужний ґрунт лужною водою із золою і заблокуєте корінню здатність засвоювати будь-які елементи. Рослина почне голодувати на повному шлунку.
Борна кислота. Працює для зав’язі, але бор накопичується в листі і не виводиться. Норма — 1 грам на 10 літрів води. Відміряти це на око дачною ложкою — лотерея. Переборщите — спалите листя. Не маєте аптечних ваг? Купіть готове рідке добриво з бором, де все виміряно за вас.
Не намагайтеся влити в томати все й одразу. Іноді найкраще, що ви можете зробити для своїх "бодибілдерів" — це припинити їх загодовувати, відкрити всі двері в теплиці, дати їм дихати і давати спокій на кілька тижнів. Природа набагато розумніша, ніж нам здається.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!