Томат великий, гарний, знизу вже налився, а біля плодоніжки вперто тримається жовта чи зеленкувата пляма. Тримаєш його на кущі ще тиждень — низ починає м’якшати й навіть перестигати, а «плічка» все одно не червоніють.
Так і хочеться йому допомогти: обірвати листя, дати золу, полити калієм, покласти на сонячне підвіконня.
Та жовті «плічка» не завжди лікуються. Частіше це фізіологічна проблема: тканини біля плодоніжки просто не забарвлюються і залишаються «дерев’яними».
Як упізнати саме «жовті плічка»
Зазвичай проблема вилазить на верхівці плоду, довкола плодоніжки. Томат може бути ледь не ідеально червоним, але «плічка» видають себе:
- жовто-зеленою плямою;
- твердою, ніби хрящуватою м’якоттю;
- нерівномірним забарвленням;
- білястими чи жовтими прожилками всередині;
- грубішим, менш виразним смаком у цій зоні.
Такий плід не обов’язково зіпсований. Якщо немає гнилі, неприємного запаху, бурих виразок чи розм’якшення — його можна їсти. Жорстку частину біля плодоніжки треба зрізати ножем.
Що відбувається всередині плоду?
У міру дозрівання зелений пігмент (хлорофіл) руйнується, а червоний (лікопін) накопичується. Та якщо плід перегрівається, кущ перегодований азотом, калій погано засвоюється або сам сорт має таку генетичну схильність, цей процес іде шкереберть.
Нижня частина томата червоніє, а зона біля плодоніжки ніби «застрягає» в часі. Вона залишається жовтою, щільною і гірше набирає цукри. Тобто це не означає, що «плід недотримали». Іноді його можна тримати на кущі хоч до морозів, але «плічка» все одно не стануть м’якими й червоними.
Чому так відбувається?
Сортову особливість варто ставити на перше місце. Є томати, які майже ніколи не дають жовтих «пллічок». А є сорти — особливо великоплідні, біф-томати та ті, що мають виражену зелену «корону» в недозрілому стані — які генетично схильні до цієї проблеми.
Якщо в одній теплиці один сорт щороку червоніє рівномірно, а інший постійно виходить з «плічками», справа не лише у вашому догляді.
Спека і перегрів — каталізатори проблеми
У теплиці томати часто страждають не стільки від холоду, скільки від спеки. Коли вдень стовпчик термометра перевалює за +30…+32 °C, синтез лікопіну блокується. Особливо страждає верхівка: вона частіше відкрита світлу і нагрівається набагато сильніше, ніж повітря навколо.
Саме тому жовті «плічка» масово з’являються на верхніх китицях, у плодів ближче до даху, на великоплідних сортах і після радикального обрізання листя.
Занадто оголили китиці
Листя обривають не для того, щоб помідори швидше почервоніли під прямими променями, а задля циркуляції повітря, санітарії та зручності збору.
Якщо різко зняти багато листя, особливо в розпеченій теплиці, плоди опиняються без захисту. Вони перегріваються, забарвлюються плямами, «плічка» грубішають.
Прибирати можна і треба:
- нижнє листя, що торкається землі;
- хворе, пожовкле, з плямами;
- зайве загущення внизу куща.
Але хороше, здорове листя біля китиць чіпати не варто. Воно і годує плоди, і слугує їм парасолькою від сонця.
Калій важливий, але не завжди все вирішує
Калій справді потрібен томатам для наливання, смаку і рівномірного дозрівання. Але калійне підживлення може допомогти наступним плодам, але вже сформовану жорстку жовту зону не перетворить на соковиту м’якоть.
Надлишок азоту гальмує дозрівання
Якщо в серпні томати продовжують «годувати» трав’яним настоєм, гноївкою, курячим послідом, сечовиною чи селітрою, кущ радісно йде в зелень. Пасинки пруть, верхівка жиріє, листя стає лопухоподібним, а плоди забарвлюються мляво і нерівномірно. На такому тлі жовті «плічка» проявляються найяскравіше.
Нерівномірний полив — ще один винуватець
Томати терпіти не можуть водних гойдалок: пересушили — потім влаштували потоп. Коріння починає працювати ривками, живлення надходить хаотично. Плоди тріскаються, гірше наливаються і дозрівають плямами.
Не треба щодня мочити верхній шар. Краще рідше, але нормально промочити кореневу зону. Вечірній полив у серпні особливо небажаний — це пряма дорога до хвороб.
Що зробити в теплиці просто зараз
Якщо проблема набула масового характеру, починайте зі створення комфортних умов.
Головна робота зараз — не «дофарбувати» ці плоди, а врятувати наступні.
- Провітріть теплицю. У спеку відкрийте навстіж двері та кватирки, використовуйте затінення (наприклад, агроволокно чи сітку) з найбільш сонячного боку.
- Перевірте листя. Не оголюйте китиці далі. Приберіть лише хворе, нижнє і явно зайве.
- Вирівняйте полив. Без пересушки і без болота.
- Зупиніть азот. Трав’яні настої, гноївка, сечовина і селітра зараз під забороною.
- Проаналізуйте сорт. Якщо проблема лише на одному сорті, а сусіди червоніють нормально — це генетика, змиріться і просто зрізайте верхівки.
Чим підживити, якщо потрібна калійна підтримка
Якщо кущі активно плодоносять, ґрунт не мокрий і не холодний, а нові плоди вперто не хочуть червоніти, можна дати один із калійних варіантів:
- Сульфат калію: 10-15 г на 10 л води, по 0,5-1 л під кущ.
- Або монофосфат калію: 10 г на 10 л води, по 0,5-1 л під кущ.
Вибираємо один варіант, не обидва одразу. Підживлення даємо тільки по вологому ґрунту. Якщо земля суха — спочатку звичайний полив, потім живлення. Якщо земля мокра, липка і холодна — не годуємо.
З золою обережніше. Це не панацея від жовтих «плечиків». Якщо ви вже часто сипали золу або ґрунт лужний, краще вибрати сульфат калію, а не продовжувати цементувати грядку.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!