Дискусії навколо доцільності тополиного озеленення міст не вщухають уже який рік. Зараз їх практично ніде не висаджують: пух, алергія, грачині гнізда над тротуарами, небезпечна ламкість стовбурів і гілок зробили свою справу — тополі частіше лають, ніж хвалять.
Але в містах залишилося ще чимало тополь, посаджених пів століття тому. І їх то зрізають під пень, то кронують, аби привести вулиці до ладу.
Комусь до вподоби рівний ряд високих пеньків замість дерев зі стандартною кроною. Дехто ратує за те, щоб спилювати тополі під самий корінь. Кому як. Але дивний, задушливий, відразливий запах від тополиних зрізів не подобається нікому.
Що це за запах
Він дуже сильний, важкий, бальзамічний, солодкувато-нудотний. Настільки характерно неприємний, що перехожі мимоволі починають шукати очима, яка ж тварина спочила під спиляними гілками.
З чим пов’язана ця незручна тополина риса? Причин дві.
Хвороби, якими уражені багато міських тополь
Деякі навіть відносно молоді дерева, років двадцяти від роду, уже гнилі зсередини й лише чекають вітерця, щоб тріснути, впасти та обдати вулицю нестерпним смородом. Річ у тім, що тополі страждають на так звану бактеріальну водянку — у стовбур проникають анаеробні бактерії. Вони живуть усередині деревини без доступу кисню й змушують її гнити живцем. Саме ця інфекція надає серцевині різкого запаху тухлої риби, кислоти чи навіть фекалій.
Природний тополиний сік, який у хворому дереві вже давно перестав бути «просто соком»
Уражений стовбур роками ферментує цукри бактеріями, виділяючи метан, вуглекислий газ і жирні кислоти — саме вони смердять гнилою плоттю. Усередині живого, але хворого дерева цей коктейль перебуває під чималим тиском. Коли тополь зрізають, накопичений за роки сморід виривається назовні.
Пахне тополиний зріз довго, подекуди два-три місяці, увесь цей час дошкуляючи перехожим, якщо спиляну деревину з якоїсь причини не вивозять із місця вирубки.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!