Восени врожай переїжджає до погреба, комори й кадок, і згадуються бабусині поради. Моркву пересипати мохом, у кадку з огірками насипати гірчиці, овочі залити парафіном. Кожен із цих способів працює, але має своє призначення.
Мох, торф і пісок: так морква й буряки не в’януть до весни
У моркви та буряків тонка шкірка, і в сухому повітрі вони швидко втрачають воду, м’якшають і зморщуються. Ящик із наповнювачем потрібен якраз для того, щоб коренеплід не висихав. Підійде будь-який із трьох наповнювачів: чистий пісок, торф або болотяний мох сфагнум. Для моркви наповнювач беруть злегка вологим, а не пересушеним. Буряки можна тримати й у сухому торфі.
Копають коренеплоди в суху погоду й дають їм обсохнути на повітрі. Мокрі овочі гниють значно частіше. Коренеплоди обтрушують від землі, але не миють. Бадилля моркви зрізають ножем, залишаючи 1-2 см. Якщо зрізати коротше, можна зачепити сам коренеплід, і він швидко зіпсується. У буряків бадилля краще відкрутити руками, залишивши черешки близько 5 см, щоб не витікав сік. Порізані, тріснуті й підгнилі коренеплоди в ящик не кладуть, бо від одного такого гниль перейде на всі інші.
На дно дерев’яного ящика насипають 3-5 см піску (торфу, моху), зверху кладуть ряд моркви, засипають шаром наповнювача 1-1,5 см, кладуть наступний ряд і так до самого верху. Буряки можна вкласти так само або просто тримати в ящику без наповнювача. Пісок щороку беруть свіжий, бо в старому залишаються хвороби минулого врожаю.
Тримати такий ящик потрібно в найхолоднішому місці, при 0-2 °C, у крайньому разі до 4 °C. Це погріб, підвал, холодна комора. У такому холоді морква лежить 3-5 місяців, а буряки 3-4 місяці. А вже при 7 °C морква починає пускати нове листя й стає дерев’янистою.
Раз на два тижні ящик варто перевірити. Якщо коренеплід мокне, розм’якшується й вкривається білим пухнастим нальотом, його викидають разом із сусідами, яких він торкався.
Яблука поруч із морквою не тримають. Вони виділяють газ, від якого морква починає гірчити.
Картоплю й цибулю в ящик із піском не кладуть. Картоплю зберігають немитою просто в ящиках, а цибулі потрібне сухе місце. А якщо моркви небагато й погреба немає, її миють, обсушують і кладуть у холодильник у пакеті з дірочками, не зав’язуючи.
Гірчиця рятує соління від цвілі
Коли кадку чи бочку з огірками вже відкрили й частину дістали, на розсолі зверху з часом з’являються плівка та цвіль. Якщо їх не знімати, огірки розм’якшуються й набувають неприємного смаку та запаху.
Щойно з’явилася цвіль, її одразу знімають, а тканину, дерев’яний круг і гніт миють гарячою водою й кладуть назад. Потім поверхню розсолу злегка посипають сухим гірчичним порошком, і цвіль на ньому більше не розростається.
В книжці 1901 року радили інший варіант. Товчену гірчицю або гірчичні зерна насипають у мішечок і опускають у кадку, близько 20 г гірчиці на кадку в 60 літрів.
Гірчиця працює завдяки тій самій пекучій речовині, від якої щипає в носі. Вона виділяється, коли мелена гірчиця намокає, і заважає цвілі рости.
Парафін потрібен бочкам, а не овочам
У старих книжках про домашні заготовки парафін трапляється, але заливали ним не овочі. Ним зсередини покривали бочки й діжки для засолювання, щоб бочка не текла, а соління не вбирали запаху деревини.
Овочі воском покривають на складах. Блискучі огірки, яблука або бруква в магазині бувають покриті тонким шаром їстівного воску, щоб менше втрачали вологу й довше виглядали свіжими. Серед таких покриттів буває й харчовий парафін. Але так готують овочі, які скоро продадуть.
Брукву, яку збираються зберігати довго, навіть на складі не вощать, бо під воском вона з часом втрачає вигляд і їй важче дихати.
Посібники для городників не радять вощити овочі вдома, виняток роблять хіба що для ріпи.
Торф знадобиться й зеленим помідорам
Зелені помідори, зняті восени, теж можна зберегти в торфі. Їх знімають із куща, поки вночі ще не холодніше 8 °C, бо підмерзлі плоди під час зберігання швидко загнивають. Беруть цілі плоди з глянцевою шкіркою й ті, що вже почали буріти. У невеликих ящиках їх укладають плодоніжками догори й пересипають сухим торфом або дрібною стружкою. При 12-15 °C плоди достигають, але не всі одразу, а по черзі, і так свіжі помідори бувають на столі ще близько двох місяців.
Якщо торфу немає, кожен плід загортають у газету й кладуть в один-два шари в неглибокий ящик. У теплі, при 18-21 °C, вони почервоніють приблизно за два тижні. Щоб достигали швидше, поруч кладуть два стиглих яблука. Час від часу помідори перебирають і виймають почервонілі та ті, що почали псуватися.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!