У сільському дворі трудився зварювальник — мужик серйозний, з обвітреним лицем і поглядом, що бачив більше, ніж будь-який свідок в суді, інформує Ukr.Media.
Він варив трубу. Іскри летіли, мов метеори, шолом блищав, а запах паленого металу додавав драматизму.
На це дійство збіглися діти, як мухи на сало — бо що може бути цікавіше за блискучі вогники?
— Діти, геть звідси! — гаркнув зварювальник. — Не можна на зварювання дивитись. Воно ж вам очі повипалює.
Усі, як горобці, — цвірінь, і розбіглись. Але один лишився. Малий, з нахабним поглядом, що ніби вже проходив люстрацію.
— А мені можна, — мовив він, не кліпнувши оком. — У мене тато — депутат.
Тоді зварювальник говорить:
— А-а-а! Та це ж зовсім інша справа! Прошу, пане, підходьте ближче! Дивіться, які цікаві вогники!
