Анекдоти про Вінні-Пуха, які повернуть вас у дитинство

Рівно сто років тому, 14 жовтня 1926 року, у лондонському видавництві Methuen&Co світ побачило перше видання книжки Алана Мілна про Вінні-Пуха. За цей вік клишоногий ведмедик встиг стати не лише героєм казки, а й справжнім народним персонажем, а разом із ним увійшла ціла хмара анекдотів.

Ось ці анекдоти про Вінні-Пуха й повернуть вас у ті часи, коли ви ще були зовсім дитиною.

Приходить Паць до Вінні-Пуха. Двері відчиняє секретар Вінні-Пуха.

— Пух удома?

— По-перше, не Пух, а ведмідь Веніамін, а по-друге, його немає вдома.

— Ну, тоді перекажіть, що кабан Пятак до нього заходив.

Підходить Паць до Вінні й каже:

— Вінні, а поїхали до Америки?

— Ти що, Пацю, чим тобі тут погано?

— Ну сам поміркуй, яка тут у мене доля: у кращому разі — фарш.

— А там?

— А там я можу стати беконом!

Ідуть, значить, Вінні-Пух і Паць. Вінні й каже Пятаку:

— Хочеш, свине, медку поласувати?

— А що, можна?

— Аякже!

— А як?

— Коротше, бачиш он те дерево? — питає Вінні.

— Бачу.

— Зробимо так. Я підніму тебе аж на вершечок, там дупло, а в ньому живуть бджоли. Як доліземо, я тебе покажу бджолам, а щойно вони тебе побачать я тебе жбурну вниз. Бджоли полетять за тобою, а ти чимдуж біжи за пагорб, а там річка. Ти пірнеш у воду, бджоли покружлятимуть-покружлятимуть над тобою та й полетять, а я за цей час нагребу в дуплі меду на двох, і поласуємо, га?

— Звісно, поїхали!

Ну, значить, лізуть вони на дерево, Вінні кидає Пацю, той відлітає, за ним женуться бджоли, і Паць несеться за пагорб укупі з бджолами. Вінні залазить у дупло, наїдається так, що вже й вилізти не може. Сяк-так протискається назад, вивалюється під дерево й лежить, блаженствує. За якийсь час підходить Свиня з головою завбільшки з конячу і каже:

— Слухай, ведмедю, а хто тобі, гад, сказав, що за пагорбом річка, га?

А Вінні їй у відповідь:

— Е ні, ти мене ще про мед спитай!

Зранку, з великого бодуна, Вінні-Пух зазвичай міняв вивіску на дверях на «Вінні О'Пух».

Іде ослик Іа лісом, дивиться лежить Паць, увесь у синцях, а над ним схилився Вінні-Пух.

— Що сталося з Пацем, Вінні? — питає Іа.

— Та ось, дурник, поганок об'ївся!

— А чому він увесь у синцях?

— Та він їх спершу їсти не хотів!

Спіймав якось Вінні-Пух золоту рибку: «Хочу, щоб усе, що я подумаю, збувалося!». Іде він і думає: «Хочу пляшку пива».

Стоїть, п'є. Назустріч Паць: «Ой, Вінні, що це ти п'єш? Ой, Вінні, а куди це я пішов?».

Ідуть Вінні-Пух із Пацем дорогою. Вінні раз зиркнув на нього з підозрою, вдруге, а на третій із розмаху як зацідить у п'ятак. Паць відлітає в кущі. Вилазить весь у колючках, із розгубленим поглядом:

— Вінні, ти чого?!

— Та хто ж вас, свиней, розбере, що у вас на думці...