Переписавши дім доньці, ветеран АТО прирік себе на смерть

Рано-вранці Ольга ввійшла в будинок до колишнього чоловіка, підійшла до сплячого і кілька разів вистрілила в нього. 11-річна дочка намагалась утримати матір від розправи, хапала за руку і просила не вбивати тата. Але у відповідь Ольга зробила контрольний постріл у голову.

Однак 45-річний Володимир не помер відразу. Стікаючи кров'ю, він вистрибнув з вікна другого поверху і побіг до сусідів просити про допомогу. Ті викликали «швидку». В районну лікарню Володимира його привезли іще живим. Він помре від значної крововтрати вже на операційному столі.

Ця моторошна трагедія розігралася ще 26 листопада в передмісті Житомира – селі Зарічани. Предметом спору між екс-подружжям – колишнім секретарем Зарічанської сільради Ольгою Горовою і учасником АТО з позивним «Акила» Володимиром Горовим – був будинок. Друзі вбитого кажуть, що смертний вирок він підписав собі, коли, йдучи на фронт, переписав цей будинок на старшу, вже заміжню дочку (щоб у неї не виникло проблем зі вступом у спадщину в разі його загибелі). Однак «Акила» повернувся живим.

Сусідка з будинку навпроти Валентина Пустовіт розповіла, що саме до неї забіг закривавлений Володимир.

– Не знаю, як він вистрибнув з другого поверху, – згадує Валентина. – Прийшов до нас. Йому стало зовсім погано. Зміг тільки сказати, що це його Ольга праскою вдарила.

За словами сусідки, війна за будинок, у якому жив Володимир Горовий, триває не перший рік. Ольга хотіла, щоб будинок дістався дітям. І Володимир, ідучи на фронт, переписав житло на старшу дочку. Але цього дружині було мало – потрібно було, щоб Володимир і сам забрався із цього будинку. Де Горовий повинен був у такому випадку жити, нікого не цікавило. Але він повернувся, став мешкати в своєму будинку, працював у Зарічанах водієм.

– Я ніколи не думала, що Ольга може таке зробити! – обурюється Валентина. – А розійшлися вони через те, що вона гуляла. У неї чоловіків було дуже багато. А він був спокійний чоловік, непитущий.

Сусідка розмірковує, що Ольга готувалася до вбивства заздалегідь – адже обзавелася ж револьвером з глушником.

Володимир Ткач, який служив разом з убитим і розвідбаті 95-ї бригади, згадує: Горовий неодноразово ділився, як колишня дружина та її помічники тероризують його після повернення з АТО. Горовий писав заяви до райвідділу поліції, але на них ніхто не реагував.

– Уперше він звернувся в поліцію, коли Ольга всадила йому ніж між ребер, – розповідає він. – Удруге – коли новий чоловік Ольги розстріляв Володимира з травматичного пістолета, поранив обличчя, відстрелив частину вуха. Однак поліція і на це закрила очі.

– Не було проведено жодної нормальної експертизи! – обурюється Ткач. – Я впевнений, що і цього разу вона відмажеться. І до вбивства вона готувалася заздалегідь – вчилася стріляти, і хтось же їй допоміг підготувати револьвер з глушником ... Коли Володя прибіг до сусідів, він одразу зателефонував мені, розуміючи, що може не встигнути дати свідчення поліції. Розповів, що стріляла в нього Ольга чотири рази, і сказав: «“Моя квіточка” (так він називав свою колишню дружину) мене добила все-таки. Спочатку стріляла в мене сплячого, потім душила подушкою, потім добивала праскою». Я тут же приїхав, встиг застати Володю живим... Ольга хотіла, щоб Володя звільнив житлоплощу. Але ж він їздив за кордон, щоб заробити на цей будинок.

– В останні три дні він постійно повторював: «Найкращий вихід для неї – мене завалити», – вступила в розмову подруга Володимира Горового Марина, з якою убитий зустрічався останні два роки (з дружиною він розлучився ще в 2005-му). – Адже 29 листопада мав відбутися суд, на якому могли анулювати всі довіреності. Стікаючи кров'ю, Володимир зумів вибратися з будинку через вікно другого поверху.

Офіційно у справі вбивства учасника АТО Володимира Горового відкрито кримінальну справу. Проводиться слідство. У поліції також коментують попередні заяви убитого і його колишньої дружини.