Жінки, які погано сплять через припливи, стикаються з погіршенням когнітивних здібностей.

Нове дослідження показує, що жінки в менопаузі, які вночі відчувають припливи, більше схильні когнітивного згасання, оскільки тривалість їх сну збільшується, а його якість знижується. Результати роботи оприлюднені на щорічній зустрічі Північноамериканської спільноти по менопаузі та будуть опубліковані у журналі Menopause, інформує Ukr.Media.

Припливи — типовий прояв гормональної перебудови організму при клімаксі. Так називають короткочасні збої в терморегуляції через падіння рівня естрогенів і розширення судин шкіри голови та грудей. Припливи супроводжуються відчуттям жару в верхній частині тіла, почервонінням обличчя і грудей, посиленим потовиділенням і серцебиттям. Самі по собі вони не є небезпечними для здоров'я, проте порушують режим сну і викликають стомлення.

Група вчених з декількох чиказьких університетів вивчала, як у жінок з раком молочної залози припливи жару впливають на сон. У дослідженні брали участь 33 пацієнтки, які мали 4 і більше припливів на день. Як виявилося, припливи в нічний час збільшують загальну тривалість сну, в той час як напади жару вдень не мають на це жодного впливу.

Крім того, випробовувані, у яких з-за подібних нападів збільшувалася тривалість сну, демонстрували зниження активності префронтальної кори головного мозку. Це виражається в погіршенні уваги та здатності до цілеспрямованої діяльності. Найцікавіше — загальна тривалість сну поза контекстом нічних припливів ніяк не позначалася на когнітивних здібностях.

«Ця робота дає нове розуміння, як симптоми менопаузи впливають на когнітивні здібності у жінок з раком молочної залози в анамнезі та підвищує ймовірність того, що ослаблення припливів може принести користь для когнітивних функцій цих жінок», — говорить Джон Барк, докторант університету Іллінойсу і провідний автор дослідження.

Вчені вважають, що подібні дослідження дуже важливі при створенні медикаментів для жінок, які скаржаться на погіршення розумових здібностей в менопаузі. Дана робота показує, що симптоми, яким раніше не надавали особливого значення, можуть чинити величезний вплив на особистість людини.