Особливості дієти вагітних впливають на смакові пристрасті їхніх дітей в майбутньому.

Молоді миші, чиї матері їли занадто калорійну їжу, самі вважають за краще їсти жирне і солодке, інформує Ukr.Media.

Ожиріння нерідко переходить з покоління в покоління: якщо у батьків були проблеми із надмірною вагою, то ті ж проблеми виникають і у дітей. Одна з причин тут може бути суто генетичною. Обмін речовин залежить від генів, і в цих генах можуть бути мутації, які сприяють накопиченню жиру. Гени передаються від батьків до нащадків, у яких починається спадкове ожиріння.

Однак діти можуть товстіти не лише через батьківські гени, але і просто через те, що батьки неправильно харчувалися. Дослідники з Корнельського університету годували самок мишей особливо жирною їжею протягом декількох тижнів перед спаровуванням. Іншу групу самок годували такою ж жирною їжею під час вагітності; ще одних самок годували жирним, поки вони самі годували молоком своїх дитинчат. Для порівняння була четверта група самок, які їли звичайний, нежирний корм.

Після того, як самки переставали годувати дитинчат, мишенятам починали давати звичайний корм. При цьому у молодих мишей була нормальна вага, нормальний рівень глюкози в крові і т.д., тобто в них не було ніяких ознак порушеного обміну речовин. Але через деякий час після того, як миші досягали статевого дозрівання, їм давали спробувати шкідливу їжу з великим вмістом цукру і жиру. І виявилося, що у мишей, чиї матері їли жирне, прокидався інтерес до жирного і солодкого — маючи в розпорядженні звичайний корм і висококалорійний корм з жирами і сахарозою з сукралозою, молоді миші воліли другий. Причому в них в прямому сенсі змінювався смак: в смакових сосочках у молодих мишей сильніше активувалися гени, що кодують білки рецепторів солодкого смаку.

Тобто надлишкові калорії, які поглинали миші-матері, впливали на смакові переваги потомства. (Швидше за все, джерело калорій тут не дуже важливе: матері їли жирну їжу, а дитинчата полюбили і жирне, і солодке.) Миші-діти починали їсти більше калорійного корму тому, що їх смакові відчуття були іншими, ніж у тих мишенят, чиї матері їли звичайну їжу. Зміни в сприйнятті смаку можуть бути однією з причин тяги до занадто калорійної їжі — принаймні, у мишей.

Активність генів залежить від того, в яких умовах їм доводиться працювати. Постійно налягаючи на якусь їжу, можна закріпити настройки активності на певному рівні. Те, що такі настройки виявляться постійно працюючими, призводить до різних проблем. (Причому сама послідовність генетичного тексту в ДНК не змінюється, там не з'являється ніяких мутацій — це епігенетичні зміни, що відбуваються як би поверх генетичного коду під дією умов середовища.)

І, що найголовніше, зміни в налаштуваннях можуть передаватися з покоління в покоління — тобто відбувається епігенетичне успадкування. Можливо, що зміна в смакових відчуттях у молодих мишей відбувається якраз через таке ось успадкування генетичних налаштувань, збитих у матерів неправильним харчуванням.